Фет-Фрумос, Москаль та Яворівський - національні румунські герої на Буковині?

Прочитавши публікацію Геннадія Сучавського з "БукІнфо", одразу відчула обов'язок перед суспільством, аби показати той "маразм", до якого вдаються професійні кандидати у народні депутати...

ДОГРАЛИСЯ?
Останніми днями у буковинських селах з компактним проживанням румунів ажіотаж – всі планують сесії сільрад, де збираються визнати румунську мову регіональною. Найцікавіше, що ініціатором цих рухів є аж ніяк не партія Регіонів, як можна було б подумати. І не підступний Бухарест. А уродженець українського села Задубрівка, що під українським містом Чернівці, відставний генерал з українським прізвищем Москаль, який таким чином вписав своє ім’я в історію Буковини.
Іронія долі: ні Антонеску, ні розробники одіозного закону України про мовну політику не зробили стільки для румунізації Буковини, як Геннадій Москаль. Саме він фактично спровокував процес прийняття низкою населених пунктів Буковини та Закарпаття угорської та румунської мов в якості регіональних. Саме його запити в усі заселені румунами населені пункти України стали спонукальним мотивом для прийняття румунської мови як регіональної на території Герц, Тарасівців, закарпатської Білої Церкви… І це лише початок.
Якими при цьому були хитромудрі політичні наміри, «інфокілер опозиції», певно, вже і сам не розуміє. Але через рік ніхто і не згадає, хто це почав, коли по деяких районах вже треба буде їздити як по закордону, з перекладачем. І це при тому, що навіть керівники Румунської спільноти України заявили про розуміння можливості реального запровадження вимог українського законодавства лише через 3 місяці. Тобто після створення відповідних для цього умов та законодавчого визначення шляхів реалізації мовного Закону! Ось так Москаль став румуном більше, ніж самі румуни, за що йому величезний від них «мулцумеск».
Але навіть такі реверанси перед румунами затьмарив інший парламентар – багаторічний голова Спілки письменників України (правда, вже колишній) Володимир Яворівський (на фото). Це той, який роками вихваляв Леніна, а потім так же старанно його обпльовував, потім роками вихваляв Ющенка, і згодом обпльовував і його.
Тепер, здається, почався етап обпльовування нового об’єкта – Конституції України, що декларує непорушність кордонів та територіальну цілісність. Не сіло, не впало «письменник-патріот» розпочав міркувати на теми геополітики. Під час спілкування у серпні п.р. з читачами українського інтернет-видання glavred.info він договорився до того, що запропонував українські Бессарабію та Буковину обміняти на Придністров’я, яке формально є частиною Молдови.
Цікаво, що аналогічну заяву ще у 2008 році зробив президент Румунії Т.Бесеску. Тут все ясно, румун спить і бачить «Романіа Маре», до складу якої входить «дульче Буковіна». А ось про що думав записний патріот України у вишиванці Яворівський? І чи думав взагалі? А, може, варто було б запитати, що про це думають буковинці? Адже роздавати та вимінювати українські землі у стилі стрічки «Іван Васильович змінює професію» («Кемская волость? Да забирайте на здоровье!») є еталоном безвідповідальності та простої людської глупоти навіть для пересічного громадянина. Що вже казати про народного депутата України, який є народним обранцем і повинен дбати про свою державу, а не діяти прямо всупереч її інтересам.
При погляді на постаті цих колишніх діячів демократичного табору, що стали клоунами української політики, стає ясно, що дуже вони вже хочуть повернутися на провідні ролі, тому в атмосфері передвиборчого психозу й демонструють дива ідіотизму. Це могло би бути їхньою особистою справою, якби не завдавало страшної шкоди цілій Україні. І хто нестиме відповідальність за їхні дії і якою вона буде? Швидше за все, ніякої, як вони і звикли. Може, тому і хочеться відомий жарт «Дякую тобі, Боже, що я не москаль» перефразувати: «Дякуй, Москалю, що я не бог».