Дубові справи опозиції

Тема крадіжок лісу, продажу за кордон народного багатства, землі та надр, а також обвинувачення у інших апатріотичних пакостях займає провідне місце у риториці чи не кожного політика, який називає себ

Тема крадіжок лісу, продажу за кордон народного багатства, землі та надр, а також обвинувачення у інших апатріотичних пакостях займає провідне місце у риториці чи не кожного політика, який називає себе «опозиціонером до чинної кланово-олігархічної антиукраїнської влади». Так і летять з трибун усіх можливих мітингів, віч та інших «національно-патріотичних» збіговиськ гнівні прокльони на адресу «клятих олігархів», які «вже продали пів-України» і тільки думають про те, щоб продати за безцінь іншу половину».

Чи буде для когось відкриттям, що в авангарді «борців» з глобальним розкраданням та

розпродажем української землі, лісів та надр стоять головні монополісти у питаннях оборони всього національного українського на території від Атлантики до Порт-Артура – лідери Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Бо хто ж іще, як не «справжні патріоти», захистить нашу неньку Україну від проклятого закордонного (а особливо російського) капіталу?

Втім, якось вже так сталося, що нещодавно «свободівці» самі опинились в ролі «клятих розкрадачів і розпродувачів» народного добра. Йдеться про озвучену в засобах масової інформації Львівщини інформацію про те, що лідер фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді, голова депутатської комісії з питань екології, голова Львівської обласної організації ВО «Свобода» Ірина Сех, «кришує» незаконні рубки і контрабандне вивезення лісу підприємством свого чоловіка. (http://portal.lviv.ua/news/2012/03/16/093006.html).

Враховуючи той факт, що звинувачення прозвучали з посиланням на представників отих самих клятих олігархів – депутатів від Партії регіонів, ми їм, звісно, не повірили. Проте, керуючись принципом пошуку об’єктивної істини, все ж вирішили про всяк випадок перевірити.

Для цього ми спочатку поцікавились, а ким же є і чим займається сьогодні чоловік пані Ірини. В ході нетривалих пошуків вдалося з’ясувати: Андрій Юліанович Сех – чоловік шанованої нами голови найбільшої в облраді фракції – є засновником та директором малого приватного підприємства «Топаз». Вказане підприємство протягом 2009 – 2011 років закупило і переробило на потужностях рівненського приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» лісодеревину на суму понад 36 мільйонів гривень. Йдеться переважно про дуба, яким так багата земля рідної пану Сеху Бродівщини. В подальшому отриманий в ході переробки струганий шпон реалізовувався за кордон, зокрема: до Польщі, Німеччини, Литви, Білорусі та Росії – загалом, згідно митних декларацій, на суму понад 48 мільйонів гривень.

Продаж продукції деревообробних підприємств за кордон ще не свідчить про розкрадання народного добра, - скаже читач. – Ви абсолютно праві, - відповімо ми, та отримані дані нас не вдовольнили і ми почали шукати далі.

Зокрема, в ході журналістського розслідування наших репортерів зацікавило питання: а звідки ж, власне, МПП «Топаз» брало деревину для переробки? Ще декілька тижнів пошуків, кілька бесід з тим, хто в «темі» - і маємо досить цікаву статистику. Як виявилось, у Держлісгоспів підприємством було закуплено деревини всього лиш на 199,5 тисяч гривень, ще на 490,8 тисяч гривень сировини працівники «Топазу» закупили у товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Брус», зареєстрованого у селі Люблинець, на Волині. А от решту дерева – на суму 35,36 мільйона гривень – «Топаз» придбав у приватних підприємців, 24 з яких… виявились родичами Андрія Сеха, зареєстрованими (усі 24) у Бродівському районі , Львівської області. Та, зрештою, і це не злочин. Бо ж кожен ґазда знає: заробив сам – дай заробити ближньому. А хіба є хтось ближчий мешканцеві Галичини,ніж рідна кров? Тим більше, що решта біля десятка фізичних осіб-підприємців жодних родинних зв’язків з Андрієм Сехом не мають та й взагалі зареєстровані в інших областях: Рівненській (ПП Паньків Б.Р., ПП Рудик (Кльоп) С.В.), Житомирській (ПП Свінціцький В.В., ПП Поліванчук С.В., ПП Максимяк В.М., ПП Дмитрук Н.Ю., ПП Пилипчук О.Ю.), Волинській (ПП Селецький В.В.)

От тільки, як встановили податківці, жодна фізична особа-підприємець з другої перерахованої групи жодних фінансово-господарських відносин з МПП «Топаз» не підтримували та жодних договорів на поставку лісодеревини не укладали, а прізвищ власників і керівників «Топазу» навіть ніколи не чули. Що ж до Бродівських родичів і, за сумісництвом, партнерів А.Сеха, то щонайменш у п’ятнадцяти з них, як-от: ПП Сех В.Ю., ПП Сех М.І., ПП Дмтитрущак В.В., ПП Данилишин П.І., ПП Перчин В.В., ПП Ліпкевич І.М., ПП Чехут В.М., ПП Чехут М.І,, ПП Сиротюк Ю.Є., ПП Бучинська Л.С., ПП Стеблик М.М., ПП Романець В.В., ПП Волощишин І.І., ПП Стеблій У.І. та ПП Сех І.І., в якому, вочевидь, слід вбачати Сех Ірину Ігорівну – названу вище голову Львівської обласної організації ВО «Свобода» та керівника «свободівської» депутатської фракції, - були укладені договори-доручення з фізичною особою-підприємцем Андрієм Юліановичем Сехом (нагадаємо: саме Сех Андрій Юліанович є власником і директором МПП «Топаз»), відповідно до яких А.Сех як повірений здійснював пошук лісодеревини, укладання договорів на закупівлю та транспортування лісу, а також, що особливо цікаво, мав право розпоряджатись коштами вищевказаних приватних підприємців, які виступали в ролі довірителів.

При цьому спрощена форма оподаткування дозволяла приватному підприємцю Сеху А.Ю. не зберігати документи на придбання і перевезення лісоматеріалів. Хоча чи були вони взагалі – оті документи?
Таким чином, виходить, що ніхто з підприємців МПП «Топаз» лісоматеріалів не продавав. Директор підприємства, а за сумісництвом приватний підприємець Андрій Сех вирубував його силами свого підприємства. До того ж з джерел, близьких до Державної податкової служби, нам вдалося з’ясувати, що жоден з фізичних осіб-підприємців, у яких МПП «Топаз» нібито купував у 2009 – 2011 роках ліс, ніколи не здійснював операцій з лісодеревиною через жодну з товарних бірж на території України та не зареєстрований як контрагент.

Загалом, схема з безліччю фізичних осіб-підприємців-спрощенців зазвичай використовується для ухилення від сплати податку на прибуток, особливо коли, як в даному випадку, половина з ФОПів взагалі не в курсі (ну принаймні так кажуть) про свою участь в торгових оборудках.

Спрацювала вона і у справі МПП «Топаз», власники якого за її допомогою недоплатили до бюджету, за даними податківців, 2 416 263 гривень податку на прибуток.

То чи варто дивуватись, що коли на підприємство завітали співробітники ДПС з комплексною перевіркою фінансово-господарської діяльності, пан Сех надати усіх необхідних документів не зміг чи то не захотів, пославшись на те, що необхідні документальні матеріали на той час нібито перебували на аудиторській перевірці. Не послухався директор «Топазу» і рішення суду, з чого напрошувався логічний висновок: А.Сех уперто намагається приховати реальний стан фінансово-господарської діяльності підприємства.

А приховувати, як виглядає, було що. За нашими даними, ні документів про походження деревини, (товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів вантажних автомобілів, які б підтверджували фактичне транспортування продукції від постачальників до підприємства), а ні власних чи орендованих складських приміщень, де б могла зберігатись сировина чи готова продукція, на МПП «Топаз» немає.

Звісно ж, одразу ж з початком перевірки у львівських мас-медіа з подачі прес-служби Львівської організації ВО «Свобода» з’явились численні публікації, в яких перевірка на МПП «Топаз» називалась не інакше, як «брутальною спробою паралізувати роботу малого підприємства», «очевидним політичним тиском на голову Львівської обласної організації ВО «Свобода», керівника фракції «Свободи» у Львівській обласній раді, найбільш рейтингового опозиційного кандидата у народні депутати у Бродівському окрузі Ірину Сех», зазначалося, що «підприємство є добросовісним платником податків, лише за 2011 рік воно сплатило понад 600 тисяч гривень податку на прибуток. За всю історію підприємства жодного порушення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не було. Підприємство працює із західними фірмами, які надзвичайно серйозно обирають партнерів в Україні» (http://zik.ua/ua/news/2012/03/15/339069). Як бачимо, на ділі все виглядає не так гарно, як це намагалася подати прес-служба ЛОО ВО «Свобода».

Цікавою є ще одна обставина: відповідно до актів прийому-передачі, з «Топазу» на ПрАТ «Єврошпон-Смига» надходив дуб кругляк, а в накладних на придбання лісосировини у наведених вище ФОПів йдеться про дуб брус. Навряд чи тут можна говорити про банальну помилку…

…Напевно, засоби масової інформації та окремі депутати все-таки помиляються, коли говорять про те, що голова комісії з питань екології Львівської облради, голова фракції ВО «Свобода» в облраді і лідерка Львівської обласної організації ВО «Свобода» Ірина Сех «кришує» тих, хто розкрадає українські дуби, безсоромно продаючи їх кордон. Як бачимо, пані Сех не тільки «кришує» злочинний бізнес ініціюючи заяви про нібито існуючі щодо неї та її рідних політичних репресій, вона і сама як приватний підприємець бере участь у протиправних оборудках свого чоловіка. До речі, у пані Ірини склався непоганий сімейний підряд не тільки у бізнесі, а й у Львівській обласній раді, де родинний тандем голови найбільшої фракції Ірини Сех та її брата – голови Львівської облради Олега Панькевича – дозволяє досить ефективно вирішувати як власні бізнесові, так і вузько партійні політичні питання.

І наостанок. Якось, відповідаючи на запитання журналістів щодо бюджету Львівської обласної організації ВО «Свобода» на період виборчої кампанії 2012 року, пані Сех відповіла: «Бюджет ще не рахували. Якщо будуть узгоджені дії (у межах Комітету опору диктатурі – ред.) і будуть спільні кандидати на мажоритарних округах, звичайно, що цей бюджет буде менший. І звичайно, що потрібно економити кошти. На сьогодні, знаємо, працюють з тими людьми, які нас підтримували (фінансово - ред.) роками, щоби такої підтримки не було. Важко, і прорахувати бюджет неможливо. Готуємось до найгіршого… що буде багато репресій і всього решта, а треба буде багато депутатів».

Наведені вище суми коштів, яким оперує родина Сех, якось аж ніяк не свідчить про бідність голови ЛОО ВО «Свобада». Втім, хто ж віддасть власні кошти на благо інших, навіть якщо вони підлеглі?..

Остап Сливка