На вибори, звичайно, піду. Хоча б для того, аби не виявитися, попри зняття відповідної графи, “противсіхом”, а також - не полегшувати фальсифікаторам крадіжку мого голосу. Адже найпростіше обкрадати безголосих… Цікаво, чи багато виявиться таких у моєму окрузі?
Мій – це 223-ий, що у Києві. Охоплює майже весь район, який поки що називається Шевченківським. Поки що, бо серед кандидатів є принаймні один, якому ця назва мала б неабияк муляти. Як муляє все українське – мова, незалежність (навіть така ось шагренева), імена національних героїв і назва самої держави.
Живучи в іншій країні – Малоросії, цей син підполковника КДБ-СБУ гордо іменує себе малоросом і долі інакшої для нас не бажає – тільки тієї, якою намагаються звабити нас реваншистська “Великороссия” та її численні, від КПУ до “Русского блока”, партії-попихачі. Недарма ж і підтримку йому (незалежному?! опозиційному?!) надає саме партія “Русский блок”.
Це вона замовила 50 тисяч примірників лукавої рептильки “За Бузину!”, де, крім іншого, в “Октябрьских тезисах” риторично запитує, чому потрібно голосувати за Бузину й сама ж відверто пояснює: “Потому что он НАШ! Он будет служить НАМ!”.
Свята правда: ваш. І служить таки ж вашій кадебушно-злодійській Росії під скіпетром недомірка-стерхятника – давно і ревно працюючи на розпросторення “русскаго міра”. Цей “мір” без Києва – як Путін без трусів, як Гундяєв без хрестика. Тож доводиться обіцяти киянам не лише “поддержку канонической (!) православной церкви” чи музей Лук’янівської в’язниці, де “парились на нарах Симон Петлюра, Юлия Тимошенко и другие выдающиеся личности” (такий ось несподіваний креативчик…), не тільки те, що й деякі конкуренти обіцяють (безоплатно закріпити прибудинкові території, заборонити передачу під забудову зелених і паркових зон та ін.), а й забезпечити пряме фінансування з невідомих джерел усіх форм територіального самоуправління громадян і навіть законодавчу заборону підвищення тарифів ЖКГ… А що? Бузина такий! Каже: “Я посажу тех, кто разграбил Шевченковский район” – і ніяких прокурорів та суддів вочевидь не треба. Посадить! Якщо тільки підсадимо його на депутатське крісло...
Пообіцяв би, може, й більше, але часу на його доленосний для країни перехід від літературної творчості до політичної діяльності було обмаль: “Полдня в пятницу вместе с моим другом мы потратили на заполнение документов и составление предвыборной программы. К 2-м часам ночи все было готово. Оставалось сфотографироваться и сдать документы в ЦИК. Мы успели… Чтобы было за кого голосовать”.
Навіть страшно подумати, що було б, якби не встиг… А думати не зайве. Зокрема й про те, чи не запрагне автор пасквіля “Вурдалак Тарас Шевченко” перейменувати Шевченківський район на Вурдалацький… Хто за?
Дуже, зізнаюся, цікаво буде після оприлюднення результатів голосування побачити, скільки в нас тих, хто за мандат для Бузини і для таких, як він, тобто за “Русский блок” і за труси для Путіна.