Останні дні покращення

Думки очевидця

Сходив проголосував. По дорозі до виборчої дільниці зустрілося багато людей, що тільки йшли голосувати чи вже поверталися. Зазвичай на стежках до місцевої школи в неділю важко когось зустріти, але тільки не сьогодні. Дехто наряджений, мов на свято. Дехто так, як завжди. Біля під’їздів та у парку великі та не дуже групи пенсіонерів, які щось активно та голосно обговорюють. Якщо б не знав, що сьогодні вибори, то подумав би, що всі вони зібрались на якийсь флешмоб для пенсіонерів.

«Оні вєлі страну, пускай і дальше вєдут…» - чую я, розуміючи про себе, що переважна більшість цих пенсіонерів прийшла провести флешмоб в підтримку «покращення».

Це все викликає в мене не дуже позитивні емоції, коли я уявляю, що ці майже 20 відсотків населення країни голосують за якийсь там далекий ідеал - покращення і стабільність (щось на кшталт світлого комуністичного майбутнього, яке вони будували-будували, а воно рухнуло в один момент як картковий будиночок). Вони мріють про відкритий з Росією кордон, державну російську мову та про своє минуле, яке, як показала нам історія, не мало майбутнього.

Чому б не ввести ще один віковий ценз? – думаю я, – такий, щоб не могли голосувати не тільки ті, кому не виповнилося ще 18 років, але й ті, кому вже за «стільки», що вони не можуть адекватно оцінювати політичну реальність.

Йду далі та чую про Схід та Захід та їх політичні уподобання, а про себе розумію, що цей стереотип вже давно застарів і що зараз виборці поділяються вже не на східних та західних, а на здравомислячих та не дуже, яких розділяє не Дніпро, а стіна між квартирами чи паркан між домами як у Львові чи Полтаві, так й у Луганську чи Сімферополі.

Тому, сьогодні я хочу побажати прибічникам безальтернативного покращення насолоджуватися останніми його хвилинами. Не тому, що я впевнений, що якась окрема чи окремі політичні сили наберуть більшість в парламенті, а тому, що через існування реальної багатопартійності в Україні ніяка політична сила ніколи не зможе змусити населення під покращенням розуміти те, що тільки їй одній вигідно.