«Глупый ты бес, куда ж ты за нами полез?»

Партія Регіонів намагається позбавити Україну не лише політичної, етнокультурної але і духовно-релігійної автентичності.

Читаючи листа благочинного Української Православної Церкви Київського Патріархату отця Вадима  з Черкаської області не міг не згадати казку російського поета А.С. Пушкіна «Сказка о попе  и  о работнике его Балде» .

Але спочатку лист :

«Церква мусить бути провідником людини у Царство Боже, але нажаль, не всі священики це знають… Уже досить давно УПЦ (МП) веде активну політику проти УПЦ КП і про це не знає, напевне, лише немовля. Хоча боротьба їхня безглузда – є українська нація, українська держава – мусить бути єдина українська церква, що буде справді українською, а не частиною політичного плану Москви.

Нещодавно у селі Антонівка, Шполянського району розпочалося будівництво храму Димитрія Солунського УПЦ Київського Патріархату, саме це і стало причиною подальших подій. Благочинний Шполянського району отець Вадим (Саломатін) завітав до голови районної ради Шполянського району, Тимошенка Миколи Олександровича із запрошенням на освячення наріжного каменя храму в Антонівці. На це Микола Олександрович задав досить дивне запитання: «Чи узгоджене це будівництво з владикою Софронієм» (митрополитом Черкаської та Канівської єпархії УПЦ (МП)). Після чого районний голова чи то прозрів, чи то дозрів, що він має справу зі справді українською церквою, тож він не заставив на себе чекати і наступного ж дня до отця Вадима завітала перевірка законності будівництва нового храму, що виглядала досить правомірно. Але на фоні приходів УПЦ (МП) нашого району, які не мають взагалі жодних земельних та будівельних дозволів, це здається як мінімум дивно. Також районний голова, як «дуже духовна людина», наполегливо доводив жертводавцю будівництва храму в селі Антонівка, що українська церква мусить бути з Москвою і пропонував подумати про майбутнє своїх дітей.

Також активізувалася діяльність благочинного Шполянського району від УПЦ (МП) отця Василя (Костенка). Він приїхав до жителів села Антонівка зі святим словом просвіти: «Ви мені зламали всі плани, тож тепер я вимушений до вас прислати «бандюків». До речі, до таких висловів з боку святого отця вже звик напевне весь район. Особисто мене отець-батюшка проклинав два рази до третього коліна. Одного разу, під час поминок він так «благословив» хрестом прихожанку УПЦ КП, що вона отримала струс мозку. Про подвиги блаженного можна довго писати, але навряд хтось буде все це вичитувати.

Чи не забув пан Тимошенко, як голова районної ради та Партії регіонів на Шполянщині про тридцять п’яту статті Конституції України?»

Тут наразі слід нагадати керівнику Партії Регіонів Ніколаю Азарову та його підлеглим , що згідно статті 35 Конституції України:

«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. »

Тож чи вправі Голова Шполянської Районної Ради депутатів та він же Голова районної організації Партії Регіонів Микола Тимошенко, вимагати від забудовника української церкви погодження на забудову храма від митрополита Московської Церкви? – питання швидше прокурору ніж Ніколаю Азарову.

Свободу віросповідання та невтручання держави у релігійні справи Україна виборювала століттями. Лише на початку двадцятого століття Україна «проковтнула» трьохсотлітню експансію Брестської Унії 1596 року .

Сучасна ж експансія Московської Церкви на теренах України , що використовує для цього керівників Партії Регіонів різного масштабу, може закінчитися як для перших та других словами А.С. Пушкіна : «Не гонялся бы ты, поп, за дешевизной».