«До Міністерства Внутрішніх Справ поступають
донесення, що в ресторанах улаштовуються систематичні демонстрації, котрі
мають напрямок проти державного строю України.
По замові відвідувачів находячієся в
ресторанах оркестри грають монархічні російські пісні, як, наприклад, "Слався
ти Славйон", при тім присутні, вислуховуючи навстоячки, оддають честь і
випроваджують іноді скінчення відповідними (мо)менту вигуками.
Наказую:
Учасників подібних демонстрацій затримувати і відправляти
в Росію, щоб вони там з честю могли на ділі, а не в ресторанах, гульбищах
виявляти свою преданість дорогим для них політичним ідеям.
Господарів ресторанів і орудувачів притягати
до відповідальности за участь в демонстраціях проти держави» [10, с.
6].
Один з перших Циркулярів нового міністра Гетьманського МВС при Уряді гетьмана Скоропадського
7 липня 1918го року.
Кістяківський Ігор Олександрович
Народився у Києві. Закінчив юридичний факультет Київського
університету. В юнацькі і студентські роки часто зустрічався з Володимирjv
Антоновичем, Павлом Житецьким,
П. Науменком, спілкування з якими сприяло формуванню національного світогляду.
Декілька років навчався в університетах Німеччини. Після
повернення додому обраний доцентом Київського університету св. Володимира. З1903 жив
у Москві, де займався адвокатською практикою
і викладав в університеті. Разом з В.
Вернадським та ін. науковцями залишив викладацьку роботу в
університеті на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Л. Кассо. В
1910-17 викладав у Московському комерційному інституті.
Співпрацював з діячами українського
національного руху, матеріально підтримував видання часопису «Украинская Жизнь».
У травні 1918 призначений
державним секретарем Української Держави.
5 липня 1918 наказом Гетьмана П.Скоропадського в.о. державного секретаря
І.Кістяківського призначено міністром внутрішніх справ. В липні-листопаді
1918 — міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля.
Належав в уряді до групи міністрів (В.
Любинський, Д. Дорошенко, Б. Бутенко, О. Рогоза),
які відстоювали незалежницький курс та виступали проти укладення федеративного
договору з Росією.
З 1919 жив
у Стамбулі, пізніше — у Парижі. Співпрацював з російськими еміграційними колами. Автор праць: «Боргова відповідальність
наслідника в римському праві» (1900), «Поняття про суб'єкт
права» (1903) та ін.