Головною інтригою кінця минулого року безперечно став процес формування
нового кабміну. Намагання вгадати хто з міністрів береже свою посаду, а
хто опиниться "під куполом", перетворилися тоді на справжній спорт.
Великою мірою це торкнулося і посади Дмитра Табачника - хоча багато
аналітиків збігалися на тому, що міністр освіти і науки, молоді та
спорту всидить у своєму кріслі, варіанти на випадок його відставки
розглядалися дуже активно.Цікаво,
що деякі авторитетні видання давали найвищі шанси першому заступникові
Табачника: людині не дуже й то помітній, без політичного впливу і
популярності - Євгену Сулімі. ЗМІ давно вже нарікли цього кар'єрного
чиновника «тінню», «правою рукою» і навіть «улюбленцем» Табачника. Все
це дає привід прискіпливіше придивитися до цього посадовця і спробувати
уявити, що б було далі з вітчизняною освітою, якби Євгену Миколайовичу
дійсно випала б вдача зайняти головний кабінет на проспекті Перемоги,
10.
У період невизначеності для Дмитра Табачника, коли він де-юре не був
міністром, очікуючи президентської волі у Верховній Раді, саме Суліма
виконував обов'язки керівника міністерства. Злі язики з МОНмолодьспорту
кажуть, що Євген Миколайович явно вживався у міністерську роль. Ті ж
"язики" сходяться на думці, що для освіти в цілому гіпотетичне
вцарювання Євгена Миколайовича не було б добрим варіантом, адже нею, -
освітою, - у широкому розумінні (із конаючим позашкіллям,
профтехучилищами, школами та дитячими садочками, власне, із усім
бюджетно-збитковим мотлохом) Суліма не дуже переймається. Єдина сфера,
якою він живо цікавиться і за яку де-факто відповідає - вища освіта.
Пояснення дуже просте - лише в царині вищої освіти серед усіх
міністерських ланок ходять живі гроші. Враховуючи неприховану часом
завищену платність навчання та відому корумпованість у вишах, гроші ці
чималі.
Електронний ляп
Дивно, але Євгену Миколайовичу вдалося за роки роботи на посаді
замазатися всього у двох скандалах. Точніше, їх було більше, але
замішаних на грошах - всього два. Причому, в обох випадках вони не мали
для нього аніяких наслідків. Треба сказати, що Суліма має дуже вигідну
позицію, адже будь-який «зальот» заступника одразу віддзеркалюється на
міністра: бажання зайвий раз куснути Табачника у його критиків настільки
непереборне, що про малопомітну фігуру Євгена Миколайовича якось всі
одразу забувають, аби жбурнути чимось у його шефа. Так було, наприклад,
під час неприємного конфузу із системою «Електронний вступ». Авторитетне
«Дзеркало тижня» тоді вмістило статтю із заголовком «Табачник із
заступником використали «Електронний вступ» для своїх махінацій?», хоча
експерти натякали на ключову роль безпосередньо Євгена Миколайовича.
Керівник проекту «Правова підтримка забезпечення рівного доступу осіб до
якісної вищої освіти в Україні», голова громадської організації «Центр
дослідження суспільства» Інна Совсун так коментувала ситуацію:
«Керівництво міністерства (маю на увазі міністра освіти і його
заступника Євгена Суліму, які безпосередньо займалися зазначеним
питанням) робили це, на моє переконання, з метою проведення певних
махінацій», - заявила Совсун. На думку експерта, частина «схеми»
полягала у тому, що, по-перше, оператором системи «Електронний вступ» на
початковому етапі була загадкова компанія, коріння якої невідомі і
досі. «Чи проводився тендер, у результаті якого було обрано саме цю
компанію? Яка вартість розробки і функціонування системи? З яких коштів
вона оплачується?..», - зазначила Совсун. Відповіді на це запитання тоді
отримати не вдалось. Таємнича компанія мабуть свою справу зробила,
«освоївши виділені» кошти, і вже згодом опікуватись «Вступом» стало
державне підприємство «Інфоресурс». По-друге виявилось, що на адресу
«бази» для системи «Електронний вступ» - сайту «Світ освіт», який аж
ніяк не був державним підприємством, - вишам було рекомендовано
перерахувати певні кошти «для розміщення інформації». Лист з такою
рекомендацією був підписаний саме заступником міністра Євгеном Сулімою. А
гроші, перераховані ректорами, канули у небуття разом із сайтом «Світ
освіт»...
Схилення до благодійності
Другий скандал, який преса назвала «Фінансовою завісою міністерських
вікон» був дуже гучним, але Євгену Миколайовичу знов вдалося уникнути
відповідальності. Почалось все з того, що ректор Вінницького
національного технічного університету Борис Мокін оприлюднив на своєму
персональному веб-сайті відкритий лист до Табачника, у якому скаржився
на затримку проведення конкурсу на заміщення посади ректора ВНТУ. "У
мене склалося враження, що затримка в оголошенні конкурсу... обумовлена
тим, що я ще не перерахував благодійний внесок у сумі 59 тисяч гривень
на рахунок Харківської фірми «Модерн ХХІ», що мені запропонував зробити
після прийняття мого звіту за попередні 7 років роботи на посаді ректора
заступник міністра Євген Миколайович Суліма", - писав ректор. За
словами Мокіна, Суліма "запропонував" йому оплатити заміну вікон у
міністерстві і вручив відповідну платіжку, продиктувавши контакти
посередника, з яким треба було зв'язатися, щоб здійснити оплату. На
платіжці був зазначений і дедлайн внесення коштів - 31 травня 2010 року,
і печатка ТОВ "Модерн XXI" м. Харків. Мокін засвідчив, що аналогічні
платіжки отримали в той день також ректор Харківського національного
автодорожнього університету професор Туренко, ректор Одеського
національного морського університету професор Морозова, ректор
Криворізького державного педагогічного університету професор Буряк,
ректор Тернопільського національного педагогічного університету професор
Кравець, та ще кілька ректорів, які у той день (19 травня) звітували.
Борис Іванович зустрів керівників вишів у приймальні Суліми. Згодом
з'ясувалось, що вартість вікон виходила просто космічною, а ще Суліма
вимагав сплачувати рахунок «не університетськими коштами».
Лист ректора викликав неабиякий резонанс. Дійшло до того, що Мокіну
зателефонував Табачник, "вибачився за дії свого заступника й пообіцяв
розібратись та визначити міру його покарання після того, як той
повернеться з відрядження". Справою зацікавилась прокуратура, за наказом
Табачника від 6 липня створили комісію з проведення службового
розслідування... Але закінчилося це дивним «пшиком». Через деякий час
Суліма повернувся «з відрядження», а Мокін позбавився ректорського
крісла.
Заступник міністра потім навіть судився із опальним ректором за «образу
честі та гідності». А ще до того Євген Миколайович, який підписує план
державного замовлення для ВНТУ, урізав план прийому до університету на
7%, а по двом найбільш престижним спеціальностям на 33,3%. Маленька така
помста. І водночас - «підстава» для Табачника, який напередодні
заявляв, що буде збільшено замовлення на підготовку за
інженерно-технічними напрямами й високотехнологічними спеціальностями.
Як «фільтрують» ректорів
А ще Євген Миколайович є в певному розумінні «кризовим менеджером», який
має приємний обов'язок вибивати стільці з-під ректорів, які або не
сплачують внески, або не подобаються йому (а значить - і його шефу) з
якихось інших причин. От як описує цю «роботу» вже згадуваний колишній
ректор Вінницького національного технічного університету Борис Мокін:
«Для того щоб зняти ректора, Є. Суліма під час виборів ректора ВНТУ, які
відбулися 2-го вересня 2010 року, по-перше, заборонив конференції
трудового колективу обговорювати кандидатури претендентів після їх
програмних виступів і не дозволив голові конференції надати слово нікому
із моїх прихильників, а по-друге, виступив перед конференцією з заявою,
що якщо делегати конференції хочуть, щоб міністерство допомагало
університету, то не повинні голосувати за Мокіна, оскільки, якщо
проголосують за нього, то від міністерства ніякої допомоги університету
ні в чому не буде - цей виступ записано на диктофон».
Суліма був активною діючою особою і в скандалі з обранням ректора
Донецького університету. Він так само тиснув на деканів і
проректорів,щоб не допустити обрання ректором Юрія Лисенка. Який все
таки пройшов,через що Євген Миколайович втратив самоконтроль, вибіг із
президії під час промови новообраного ректора та по-хамськи розмовляв
із журналістами - ця історія також набула неабиякого розголосу.
Цікава «Глобалістика»
Важко заперечувати розповсюджену думку про те, що людина, яка керує
процесами у сфері науки та освіти, сама повинна мати певні наукові
здобутки, бути авторитетом в цій царині. Розуміє це і перший заступник
міністра. На момент призначення на посаду Євген Миколайович не був
помічений у особливих наукових чи педагогічних здобутках. Простіше
кажучи, був таким собі освітянським неофітом. Але невдовзі після свого
призначення раптом став... членом Академії педагогічних наук! За які
заслуги професійний чиновник з Дніпропетровська, який до педагогіки не
має жодного відношення, отримав таке звання? Це запитання УНІАН тоді
поставив деяким фахівцям у галузі освіти, але аргументів на користь
новоявленого «академіка» не знайшлось... Зокрема, Ігор Лікарчук,
екс-директор Українського центру оцінювання якості освіти, так
прокоментував «науковий стрибок» Євгена Миколайовича: «Мені не зовсім
зрозуміло, як пан Суліма став членкором Академії педагогічних наук. Можу
сказати, що я також балотувався на цих виборах до НАПН, і мені не
вистачило одного голосу, для того, щоб стати членкором. Це при тому, що я
на свій перший урок прийшов у 1976 році і пройшов всі сходинки: від
учителя, директора школи, директора профтехучилища, заступника
завідуючого облвно, начальника управління освіти, завідуючого кафедрою,
вузівського викладача... І навіть працюючи у Центрі, я не залишав
викладацької діяльності».
Мабуть, розуміючи деяку свою педагогічно-наукову неповноцінність, Євген
Миколайович вирішив хоч чимось закріпити свій новий академічний статус, і
у 2010 році блискавично підготував підручник «Глобалістика». Ця
епохальна праця була терміново затверджена міністерством освіти і
адресувалася студентам, що навчаються за напрямами «Міжнародні
відносини» та «Політологія». Але бажання нашвидкуруч увійти до сонму
справжніх науковців, зіграло із першим заступником міністра злий жарт -
виявилось, що частину текстів він без посилань примітивно поцупив,
причому у достатньо одіозних особистостей. Всюдисуща депутатка Леся
Оробець, відома своїми настирливими «наїздами» на Дмитра Табачника та
все, що з ним пов'язане, шляхом копирсання у гуглі довідалась, що
частина наукових думок Євгена Миколайовича насправді належить двом
відомим російським «апологетам шовінізму та ксенофобії» - Є. Холмогорову
(головний редактор сайтів «Русский обозреватель» та «Новые хроники»,
відомий як автор доктрини «Атомне православ'я») та О. Проханову
(головний редактор газети «Завтра», яку звинувачують в пропаганді
сталінізму та антисемітизму). Підручник, на думку депутатки, взагалі
містить пропаганду «особливої» місії російського великодержав'я, до того
ж «автор» (Суліма) не заморочився навіть тим, що Проханов у своїй праці
«Тиранія глобалізму», яку, власне, «зплагіатив» Євген Миколайович,
залюбки цитує терориста Усаму бен Ладена. Що і знайшло своє
відображення у злощасному підручнику...
Мистецтво неможливого
Не встиг вщухнути цей скандал, а наш герой вляпався в інший. Цього разу
перший заступник міністра став для багатьох ЗМІ справжнім
посміховиськом. Найкумедніше виписало ситуацію бюро журналістських
розслідувань «Свідомо». Далі цитуємо без скорочень.
«Улюбленець Дмитра Табачника, замміністр Євген Суліма, який виконує у
МінОсвіти функції здирника грошей (читайте історію про те, як Суліма
виставляє ректорам платіжки на суми десятки тисяч гривень, погрожуючи
зменшити обсяг держзамовлення на конкретний навчальний заклад), має дуже
талановиту дочку.
Як стало відомо бюро "Свідомо", Валерія Суліма виграла Всеукраїнську
олімпіаду з російської мови, яку наказав проводити міністр освіти Дмитро
Табачник у минулому році. Крім цього, вона перемогла ще у
всеукраїнській олімпіаді з правознавства, виграла міську олімпіаду з
англійської мови, взяла друге місце на міській олімпіаді з української
мови і літератури, виборола почесне третє місце на загальнонаціональному
фестивалі гравців на балалайках і перемогла у Всеукраїнському конкурсі
учнівської творчості, присвяченого Шевченківським дням в номінації
"Історія України і державотворення" (з усього списку несправжнім є лише
один пункт - ред.).
Звичайно, ми ані секунди не сумніваємося, що перемогла дочка заступника
міністра освіти на усіх цих олімпіадах чесно, використовуючи лише свої
знання та розум. Отже, крім як красти без посилання абзаци з книг
російських шовіністів з цитатами бен Ладена, замміністра Євген Суліма
все-таки виконує суспільно-важливу батьківську функцію -
дівчина-вундеркінд зробила те, що до неї не міг зробити ніхто -
перемогти в декількох загальноукраїнських олімпіадах одразу. Сам він
стверджує, що його донька перемагала на багатьох олімпіадах і при
попередніх міністрах.
Радимо батькові та дочці скористатися нашим інструментом для пошуків
університету, знайти ВНЗ який би найкраще підходив по співвідношенні
ціна/якість, тому що зарплатня замміністра навряд чи дозволить віддати
улюблене дитя в Могилянку, хоча з подібними успіхами вона б напевне,
туди пройшла».
Підпільний мільйонер?
Звернемо увагу на саркастичний аргумент журналістів із «Свідомо» - про
зарплатню заступника міністра. Як законослухняний громадянин, Євген
Миколайович минулого року повинен був оприлюднити відомості про майно,
доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Власне це
передбачається другою частиною статті 12 Закону України «Про засади
запобігання і протидії корупції». І ось що цікаво - в жодному з
відкритих джерел, які містять Декларації чиновників, документа про
статки Євгена Суліми знайти неможливо. Існує лише два пояснення цього
феномену - або перший заступник міністра порушив закон і не оприлюднив
необхідні відомості, або потурбувався про те, щоб його Декларація не
потрапила у відкриті джерела. У обох випадках це призводить до висновку,
що Євгену Миколайовичу є що приховувати. Опосередкованою ознакою такого
бажання є те, що при зарплатні не більше 200000 грн. на рік (приблизно
таку суму зазвичай декларують керівники аналогічного із Сулімою рангу),
заступник міністра пересувається на Lexus RX-350. Вартість цього авто
перевищує півмільйона гривень.
Ще достеменно відомо, що Євген Миколайович, як і належить
високопосадовцю, живо цікавиться земельним питанням. Причому діє у
притаманному йому стилі, максимально використовуючи посаду,
адміністративний тиск і авторитет свого шефа. Ще у 2006 році, коли
Суліма ще й гадки не мав про те, що колись стане зіркою вітчизняної
освіти, він працював заступником завідувача секретаріату Комітету з
питань бюджету Верховної Ради, тепло влаштувавшись після звільнення з
Кабміну. Саме тоді він вперше став фігурантом локального, але гучного
скандалу. Перед виборами 2006 року Суліма отримав в лісовій частині
Ірпеня 10 соток землі для житлового будівництва. А після цього прийшов
до мера Ірпеня Мирослави Свистович із проханням виділити ще один такий
же шмат земельки. Євген Миколайович сказав, що хоче перевезти до себе
маму з Дніпропетровська. Мер пояснила Сулімі складну ситуацію з житлом і
землею в Ірпені, де вільної землі на всіх бажаючих просто не вистачить.
І додала, що не може позбавити ірпінську громаду суми у 100 тисяч
доларів (вартість такої ділянки у тому районі на той час) на користь
мешканки Дніпропетровська при тому, що сотні ірпінчан роками стоять у
черзі на отримання земельної ділянки під житлове будівництво, проживаючи
по 2-3 родини під одним дахом. До того ж з мамою можна чудово
розташуватись і на 10 сотках, аргументувала мер, враховуючи, що Суліма
має і непогану київську квартиру. Після цього спритний Євген
Миколайович, якого аргументи про якусь «ірпінську громаду» тільки,
мабуть, розлютили, вчинив маленьку аферу (абсолютно, до речі, законну):
подарував свій мамі 2 сотки та приніс від її імені заяву на відведення
їй ще 8 соток до норми.
Невдовзі Ірпінська міськрада задовольнила прохання Суліми, однак
Мирослава Свистович зупинила дію рішення сесії, хоча за нещасного
безхатька Суліму «просили» дуже впливові люди. Здійнявся галас, мешканці
Ірпеня тоді дійшли навіть до Миколи Томенка. Його реакція була вельми
цікавою. Він заявив журналістам, що добре знає Євгена Суліму. Що той є
людиною Дмитра Табачника (на той час - віце-прем'єра) і що вони із Юлією
Тимошенко, коли вона була прем'єром, вигнали Євгена Миколайовича із
Кабміну, де той працював. Причому, підкреслив Томенко, зовсім не з
ідеологічних міркувань. Томенко навіть збирався приїхати в Ірпінь у
випадку, якщо Рада збереться долати вето мера, але Суліма викрутився як
завжди. Долати нічого не знадобилось. Невдовзі мера неочікувано
відправили у відставку. А депутати проголосували за вдоволення апетитів
Євгена Суліми. Дуже нагадує історію з Мокіним... Мирослава Свистович
потім у своєму відкритому листі до Ю.Тимошенко прямо вказувала, що
причиною її відставки стала історія із Сулімою.
...А Євген Миколайович став легальним землевласником. З тої пори,
подейкують, його земельні володіння значно розширились - сьогодні майже
гектар заповідної землі радує очі першого заступника міністра освіти. І
кажуть, що будівництво там ведеться дуже активно.
Чи не є все це опосередкованим підтвердженням того, що Суліма дійсно має
причини не «світити» свої справжні статки? І це є нічим іншим, як
наочною демонстрацією наявності здирництва, корупції, всього того, в
чому Євгена Миколайовича підозрюють, але ніяк не спіймають? Водночас -
чергова «підстава» Табачника, який вже забембався, мабуть, переконувати
суспільство і політикум в тому, що система освіти позбавляється
корупції, і в цьому - зміст його реформаторських потуг.
***
Якщо б Табачник дійсно не повернувся б до міністерства, а в його крісло
всівся Суліма? Людина, яка ніколи не виходила із тіні свого
авторитетного шефа, але при цьому встигла засвітитись у не дуже чемних
справах, стала б остаточним вироком вітчизняній освіті. Бо Євген
Миколайович - людина кар'єри, а не справи. Керівник цілої системи, якою
він не цікавиться і якої не любить та не розуміє. Але дуже спритно
використовує.
Микола Іванюк, "Версії" (Івано-Франківськ)