Чи дійсно опозиція планує стати владою?

Не любитель писати блоги, але, як кажуть, питання назріло. Питання таке - а чи дійсно опозиція планує стати владою? Бо у мене з'явилися в цьому сумніви. Хочу поділитися з іншими.

Почнемо здалеку. Всі кажуть - систему треба міняти. Згоден. Але систему можна змінити тільки двома способами - зверху (реформи) або знизу (революція). Скажу чесно, в імовірність революції я не вірю. Як з'ясувалося навіть Майдан не був повністю революцією, тому й не зміг змінити систему. А вже справжня революція, тобто кривава лазня з переходом в громадянську війну і з наступною диктатурою, мені видається і зовсім малоймовірною. Людей і на мітинг складно витягнути, а мотивувати їх іти під кулі ... Сподіваюся, що ліміт таких революцій, воєн і диктатур Україна вже вичерпала. Значить залишається зміна системи зверху  Власне, останні 90 років тільки зверху все і змінювалося. Але для цього треба на виборах прийти до влади людям, які цих реформ дійсно хочуть і мають політичну волю, щоб їх здійснити. Припустимо, що у нашої опозиції таке бажання і воля є. Залишається прийти до влади, причому законно і легітимно, всерйоз і надовго.

Що для цього потрібно? Відповідь проста - голоси виборців. Причому перевага голосів повинна бути настільки переконлива, щоб ніякими фальсифікаціями результат неможливо було зіпсувати.

За чиї голоси треба боротися? За голоси потенційних виборців Януковича і КПУ. Тому що ті, хто за них не голосує, і так проголосують за опозиційні сили.

Основний електорат нинішньої влади живе на Сході і на Півдні країни. Що він із себе представляє, чому голосує за владу?

Частина з цього електорату в плані переагітації безперспективні. Це так звані вперті совки. Це радикально налаштовані люди, їх, як і упертих бандерівців, переконати в чому то неможливо, та й не потрібно. Цільова аудиторія в даному випадку не вони.

Друга частина електорату це відносно розумні російськомовні або двомовні українці чи представники інших національностей, яки з тих чи інших причин колись розчарувалися в помаранчевих ідеях або ніколи їм не симпатизували. Ось з цими можна і потрібно працювати, тим більше, що їх мільйони.

Насамперед кандидат від опозиції і його політична сила не повинні їх чимось відлякувати або бути категорично неприйнятними. Вони повинні сприйматися на Сході, але при цьому не втратити довіру Заходу. Значить кожен крок має бути чітко продуманий і оцінюватися тільки з цих позицій і ніяких більше. Тому що змінити систему можна тільки через легітимний прихід до влади.

І ось я бачу, що опозиція, або принаймні її частина, робить все прямо протилежне. Враження, що вона все ще веде осінню передвиборчу кампанію і бореться за голоси виборців Західної України, відтягуючи їх у інших помаранчевих партій і привертаючи до себе увагу своєю радикальністю.

А повинна б з точністю до навпаки.

Ви запитаєте, "а що можна зробити в умовах, коли в парламенті немає більшості, суди куплені владою, у Януковича максимум повноважень - тільки й залишається, що битися в парламенті і заважати їм дерибанити Україну" ...

А я відповім - це шлях до дискредитації парламентаризму. Непрацюючий парламент злить людей і дає Януковичу шанс взагалі реформувати парламент до двопалатного. Парламент повинен працювати або нехай здають мандати.

Як працювати в таких умовах?

Так, у опозиції в парламенті немає більшості, але вона і у регіоналів нестійка. До того ж опозиція навчилася жорстко блокувати трибуну. Цих двох умов цілком достатньо, щоб домовлятися. Да, да, торгуватися з регіоналами за прийняття законів, які можуть підняти рейтинг опозиції. Перш за все це не ідеологічні питання, а такі, що реально полегшують життя людей. Дуже шкода, що скасування техогляду не можна записати в актив опозиції. Це реально полегшило життя мільйонів автовласників. Думаю, таких скасувань можна знайти ще чимало. Необхідно їх здійснити, причому так, щоб це виглядало як заслуга опозиції.

А що ж віддавати регіоналам натомість, дозволяти дерибанити Україну? А ось тут найцікавіше - якщо немає іншого виходу - так, закривати на це очі. Тому що після 2015 року все це можна буде у них відібрати, воно нікуди не дінеться. Пінчук теж приватизував Криворіжсталь, але прийшла нова влада і довелося все повернути. Причому закривати очі тільки на етапі приватизації, а після вже можна сурмити в усі труби -"дивіться люди добрі, як ригі країну дерибанять! Ви хочете їх ще на п'ять років?"

Так, для перемоги доведеться бути трохи цинічним, а що робити?

Крім того, опозиції треба навчитися "фільтрувати базар". По іншому не скажеш. Ну хто тягнув Іллєнко за язик, що він хоче скасувати День Перемоги? Він що, промовчати не міг? Його на ЗУ і без того поважають як ідейного бандерівця, навіщо троллити східняків, у яких діди і батьки воювали або загинули на війні? Східняки що, після цього за Ільєнко проголосують? Сумніваюся.

І мимоволі закрадається думка - а чи дійсно опозиція планує стати владою? Адже там не так вже і добре, стаєш об'єктом загальної ненависті, сидиш у Межигір'ї, як в обложеному місті і з жахом чекаєш, коли тебе відправлять до Качанівської колонії. Це в кращому випадку.

А в опозиції добре, ні за що не відповідаєш, ходиш як народний герой, без охорони, на всіх телеканалах світишся, як телезірка, тільки й робиш, що лаєш владу. 

До того ж голоси завжди коштували дуже дорого, якщо їх вміло продавати. Тут не тільки на хліб з маслом, а й на ікру вистачить ... 

Може справа в цьому?