Іванко звільнений

К 50-летию Квентина Тониевича Тарантино

Что-то не появляются в Украине хорошие кинофильмы собственного производства. Наверное, остается пойти по проторенному голливудскому методу. Снять римейк. Например, кассового фильма «Джанго освобожденный». Если такой римейк сотворят под руководством необандеровских политиков коньюнктурщики-перевертыши, вроде Владимира Яворивского, Дмитрия Павлычко или Василия Шкляра, или юные участники факельных шествий, то фильм будет примерно таким.

Краткий сценарий.

 ІВАНКО ЗВІЛЬНЕНИЙ

Десь у південних штатах Кацапської Комуняцької Орди, 1958 рік.

Галицький селянин-раб  Іванко (красивіший за найкращих голівудських секс-символів) іде в юрбі інших рабів, закутих у кайдани. Юрбу конвоює двійко потворних енкаведистів. Раптом з’являється симпатичний добрий інтелігентний Німець, убиває конвоїрів та звільняє рабів.

-          - Ти Німець? - питає Іванко.

-          - Ja, ja! Так, мій друже.

-          - То є добре. Всі свідомі галичани дуже люблять німців, бо німці завше були нашими визволителями.

Німець постачає Іванкові одяг, бойове спорядження, навчає військовій справі, годує та виховує. Вони разом їдуть до зловісного Радгоспу «Червоний Полтавчанин». Там панує страшний Рабовласник, він тримає Іванкову дружину в колгоспному рабстві. По дорозі Іванко презирливо дивиться з коня на селян-рабів, які трапляються навколо:

-          - Гей, ви,  східняки, підкацапники, п’ятиколонники, сволота ординська, запроданці, яничари, а ну ворушіть своїми червонозірковими дупами!

«Вірно казала моя бабця, - подумав Іванко, -  східніше від  Збруча немає українців».

Нарешті, Іванко з Німцем дістаються до Радгоспу. Велику, з колонами, будівлю клюбу привласнив собі страшний Рабовласник, голова Радгоспу, угрофіно-татарин (кацап) Іванов. (Його не може грати українець, треба буде  знайти бомжа в Казані чи Костромі. 90% тих коштів, що залишаться від бюджету фільму після розкрадання його знімальною групою, піде на грим для ролі Іванова). Він низенький, кривоногий, криворукий, і взагалі немає слів для опису цієї гидоти.  Одягнений в брудні портянки, френч, російську косоворотку та шапку-вушанку. На ньому портупея з маузером. Обличчя угрофінсько-татарське, густо вкрите бородавками.

Поряд із Івановим стоїть бридкий старий кульгавий жид, із витріщеними очима, Рабинович.  Також тут присутній звіроподібний здоровань у будьонівці та залитому вкраїнською кров’ю фартусі, з величезним скривавленим серпом в одній руці та ще більшим скривавленим молотом в іншій.  І ще купа енкаведистів та інших яничарів. У кімнаті висять портрети: Сталіна, Гітлера,  Катерини Другої. Також висять: «Схема разделки туши хохла», «Приказ о выселении всех украинцев в Сибирь», «Тайное соглашение о сотрудничестве между НКВД и ГЕСТАПО»,  «План по голодоморам-геноцидам на 1958 – 2008 гг.»  та кілька мертвих українців із табличками на шиях: «ХохолЪ».

Вже багато років Іванов щороку знищує 80% населення території свого Радгоспу, але  реальні кількість населення та обсяг виробництва вперто перевищують кожного року минулорічні показники. 

Старий Рабинович, побачивши Іванка, починає верещати:

-          - Ах ти, жидабєндєравєц, мало ми вас гєнациділі в тріцать трєтєм, нада било всєх вас украінцев убіть, всєх!! Шо тут такі дєлаєт етат поц?

-          - Закрой пасть, жидофская морда, - роздратовано відповідає Іванов. І зі зловісною люб’язністю повертається до Німця.  – Я випалню вашу прозьбу за двєнацать тисячь долараф.

Німець віддає Іванову $ 12000.

-          - Харашо, - каже Іванов, посміхаючись ще зловісніше. – А тєпєрь давайтє пажмьом друг другу руки, как тагда в Брєстє.

-          - Хіба ми потискали одне одному руки в Бресті? – запитує Німець.

-          - Канєшна, ета всє знают!

-          - Ну, гаразд. – Німець підходить до Іванова та раптом убиває його зі словами: «Це тобі за гноблення українців!».

Охоронець убиває Німця. Іванко знизує плечима і каже:

-          - Ну, мо’  так і тра.

Після цього Іванко починає по черзі вихоплювати зброю в охоронців здохлого Іванова та вбивати їх. Енкаведисти гасають по всьому Радгоспу, вистрілюють зі своїх крісів мільйони набоїв, але нічого не можуть вдіяти. Псяча кацапська кров у залях палацових уже ся дістала  до грудей Іванка, три батальйони НКВС уже лягли трупом, але москалі продовжують офензиву. Вони викликають три ескадріль’ї бойових літаків та три  колони танків, але Іванко долає їх теж. За кадром лунає повстанська пісня «Стрічка за стрічкою». Та раптом совєцьке командування кидає до бою свої добірні частини: три дивізії НКВС, перевдягнені в однострої УПА. Ці дивізії укомплектовані з корінних мешканців  Маскви, Казані та Рязані. Вони підступно обеззброюють Іванка, а принагідно знищують половину населення на територї Радгоспу, щоб скомпрометувати гуманних лицарів УПА.

Далі Іванка в підвалах Луб’янки протягом 100 хв. екранного часу піддають усім відомим в історії людства страшним тортурам. Але садист Рабинович придумав дещо жорстокіше: за його порадою, Іванка відправляють до Сибіру.

Проте Іванко втікає зі заслання, повертається до Радгоспу «Червоний Полтавчанин» і тактичною ядерною зброєю знищує усе живе, що ще там залишилося, відпустивши лише на заробітки до Європи двох кумедних жіночок. Він забирає свою дружину й вирушає з нею назустріч світлому майбутньому.