Case ТВі як виклик для уявлення про святість приватної власности

Шкандаль довкола ТВі має звернути нашу увагу передусім на те, що ЗАКОННИМ ВЛАСНИКОМ основного національного опозиційного телеканалу, «кумиру інтеліґентної публіки» був (і є!) АБСОЛЮТНО НЕВІДОМО ХТО.

Суто формально «власник» – НІБИТО фірма зі статутним капіталом в одну тис. грн. (хоча я не здивуюсь, якщо всі скількись цінні матеріяльні активи, приміром студійно-апаратні комплекси, належать зовсім не їй, а в когось «узяті в оренду»). Фактично ж – «власником» (теж НІБИТО!) має виявитись хтось із трьох цілком опосередковано пов’язаних із Україною резидентів іноземних країн, жодний з яких не є нашим співгромадянином.

І АБСОЛЮТНО НІКОГО, КОГО ВЛАСНИКОМ МОЖНА БУЛО Б НАЗВАТИ ВПЕВНЕНО. Бо Альтман, приміром, чи його колишній партнер,  а нині – заттятий супротивник, Кагаловський (самі імена-то які, Боже мій, колоритні!) він СПРАВДІ є «кінцевим власником», чи теж «від когось стоїть», тобто фактично є чиєюсь підставною особою? Не може завтра виявитись (точніше, бути юридично доведеним десь у Лондоні), що «інвестор Альтман» не свої власні чесно зароблені гроші в канал ТВі інвестував, а теж позичені? Під цей, конкретно, «проект», або просто «передані в управління з метою отримання інвестиційного доходу»? І чим, загалом, це тоді відріжняється від небезвідомого «лижного інструктора В.Каськіва»?

Конкретно, «проект ТВі» робив М.Княжицький, взявши під це гроші в Кагаловського і Альтмана. А вони, в свою чергу, - в Гусінського, якого, потім кинули, і він з ними судиться, значить, через це у ріжних географічно далеких від України судах. Але, головне - не це (не хто саме кого і на скільки), а те, що коли приблизно рік тому канал почали «серйозно щемити», то «доінвестовувати» його «із принципу» ніхто з «інвесторів» не став – це стало клопотом лише самого Миколи, кількох його друзів та десятків тисяч людей, які перерахували на його підтримку свої кошти, надсилаючи смс-ки зі своїх телефонів. Кагаловського (як і Альтмана) серед них не було. Проте, НА СЬОГОДНІ виявилось так, що всі ці люди «з любові до свободи слова і демократії» БЕЗКОШТОВНО інвестували, фактично, приватний бізнес цілком незнайомих їм осіб, який вони, без будь-яких докорів сумління, потім готові були продати добре відомому, на відміну від них, В.Медведчуку.

Можна, звісно ж, ставши у позу незайманої моральної цноти, намагатися «повісити усіх собак» на Княжицького, сказавши, що він створював свій колишній канал із дуже сумнівними і, м’яко кажучи, несимпатичними та ненадійними типами. Проте, як мені видається, АЛЬТЕРНАТИВОЮ ЦЬОМУ було лише те, що ЖОДНОГО ОПОЗИЦІЙНОГО КАНАЛУ в місті, приміром, Києві станом на час проведення у 2012 році виборів Верховної Ради, ПРОСТО НЕ БУЛО Б. Крім Княжицького за його створення, з ріжних причин, НІХТО не взявся, в тому числі – й автор цих рядків. Вийшло – або з Альтманом, або НІЯК. «Не стріляйте у піяніста, він грає, як може.» Особисто я, натомість, створити жодного телеканалу не маю змоги узагалі: ні 10 років тому, ні оце тепер.

Відтак, мене більше цікавить у всій цій історії не «хто правий, Кагаловський чи Альтман», а: КОМУ КОНКРЕТНО НАЛЕЖАТЬ НЕ ТІЛЬКИ ЦЕЙ, АЛЕ Й УСІ ИНШІ ТЕЛЕКАНАЛИ КРАЇНИ? Приміром: «1+1» ТОЧНО Коломойському? А «Інтер» – СПРАВДІ Фірташу? Чи в них теж є свої «бенефіціярії інвесторів», а? Чи бенефіціярії цих бенефіціяріїв уже давно продали опціон на їхнє придбання ще якимось бенефіціяріям десь на Вірґінських островах? І як за цих обставин з «нібито конституційним положенням», що ВЛАСНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗУЄ?.. 

На завершення подаю нижче зроблене Богданом Кутєповим відео розмови вже багато разів згаданого тут М.Княжицького з «бунтівною» (себто – льояльною до Кагаловського, а не Альтмана) частиною журналістського колективу ТВі. Sapienti, я гадаю, sat…