Столиця, як виборчій полігон для влади.

Єдина гідність диктатури: не треба часами сидіти у приймача, щоб дізнатися результати виборів. Франсуа Моріак.

На превеликий жаль ми не хочемо вчитися не тільки на чужих, але і на власних помилках. Національний танок на граблях ми виконуємо раз за разом з величезним завзяттям, якому може тільки позаздрити любий танцюрист.  Ми позбавляємось права вибору, тим самим намагаємось  загнати себе в глухий кут безправ’я.

Не треба далеко ходити за прикладами. Київ  2010 рік. Верховна Рада скасовує вибори до районних рад у місті Києві, а вже у вересні Київська міська рада приймає рішення о ліквідації у столиці районних рад. Дане рішення на сесії Київради підтримали 95 депутатів із 108, з тих хто приймав участь у засіданні.

Ось що тоді говорили представники влади.  «На утримання місцевих рад, їх апаратів столичний бюджет витрачає близько 70 мільйонів гривень на рік, - каже голова фракції Партії регіонів у Київраді Олексій Омеляненко. - Ці гроші можна витратити на потрібніші речі – соціальну допомогу, прибирання сміття. Тим більше, що райради практично не мають питань, які не може вирішити замість них Київрада. Місто тільки виграє, якщо питання розміщення кіосків, прибирання сміття перебере на себе Київрада».

В унісон владі казали і деякі представники опозиції. «За словами депутата Київради від фракції Блоку Віталія Кличка Дмитра Андрієвського, система управління містом застаріла та є рудиментом радянських часів. «В Києві працює 750 депутатів – райрад та Київради. Це своєрідний рекорд... Такого немає ні в Тбілісі, ні в Душанбе, ні в Москві», - каже він.

Так змінювати потрібно.  Але хтось цим займався останні три роки? А може на наших вулицях стало чистіше, чи може з кіосками у нас все гаразд, чи вчителі та лікарі вже отримують більш гідні зарплати? Ні та ще раз ні. Влада прибрала лише одну ланку у ланцюгу  під назвою місцеве самоврядування, а разом і сімдесят мільйонів пішли в пісок.

Пройшло три роки і тепер на кону інші вибори, а ситуація така сама. Регіонали знову бояться, що на місцевих виборах в Києві вони не переможуть, а віддавати міську раду звісно не хочуть. Нічого нового, десь та колись в історії це вже було. Лише треба її пам’ятати.

 «  Одночасно проводилася і реформа місцевих органів влади. З виборних вони стали такими, що призначаються - що складаються з кандидатів, висунутих синдикатами і організаціями правлячої партії. "Найближчими до народу" органами влади сталі подести (старости), яких від імені короля призначав міністр внутрішніх справ , і муніципальні ради, що призначаються префектами областей. Префектів також призначав міністр внутрішніх справ і при них теж утворювалися ради. Всі ради були дорадчими»  Це так тільки за ради довідки, без проведення різних порівнянь та паралелей, як кажуть «персонажі вигадані, збіги випадкові». Але коли цікаво, знайдіть і почитайте. Це Іспанія 30-х років. А далі думайте та аналізуйте, дуже допомагає.

Дуже допомагає появі мотивації, вийти і довести свою громадянську позицію. Не питати, що мені за це буде і на фіг мені це потрібно, а спробувати стати дійсно громадянином. Не за паспортом, а за душею та совістю.

Дуже допомагає пригадати, що  визначальним критерієм будь-якої демократії є вибори, і це не філософське чи дискусійне питання. Це стаття 38 Конституції України « Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

 І коли   вільну людину лишають цього права, вона звісно обурюється, тому що вона людина. 

А ВИ?