Шеф СБ без тіні гумору визнавав – "якщо ти будеш бити чоловіка, то він признається, що він є цісар Абіссінський".
В 2010
г. вышла книга двух украинских историков, Ищука и Огородника, о малоизвестном, но по-своему выдаующемся уроженце Ивано-Франковщины Миколе
Арсениче. Журналист Вахтанг Кипиани
отрекомендовал эту книгу и сделал краткий пересказ основных фактов.
Несколько
цитат:
«Тридцятирічного Миколу Арсенича призначають
очільником Служби безпеки ОУН. Псевдо - «Михайло».
Завдання СБ були такими: протидія діяльності агентів
НКВС і гестапо, охорона чільних членів ОУН, контроль за дотриманням
конспірації, підтримка внутрішньої безпеки, розвідка та контррозвідка,
організація диверсій, розслідування кримінальних злочинів, скоєних членами
бандерівської ОУН, а також "розробка мельниківців та інших
націоналістичних формувань".
Дякуючи наполегливій роботі Арсенича, СБ стала
"державою в державі", однією з найбільш розбудованих структур ОУН.
Кожний підрозділ складався з голови (референта), 2-3 слідчих, 10-20 бойовиків і
навіть архіваріуса.
На ґрунті централізації СБ у
"Михайла" виник конфлікт з Шухевичем, який виступав за
підпорядкування есбістів територіальним проводам ОУН, а голова СБ вважав
головнокомандувача "нетвердим, нестійким керівником, який не вміє
швидко й добре орієнтуватися в оперативній ситуації".
Автори визначають, що метою
репресій, так би мовити, "проти своїх" була "боротьба з
ворожою агентурою, усунення чужого елементу (східняків, які не були агентами,
але потенційно могли такими стати)". Під перевірку потрапили члени
ОУН(б), вояки УПА та цивільні особи-симпатики, які активно контактували з
"лісом".
"Чистки" не припинялися кілька років.
Наймасовіша, за словами дослідників, кампанія репресій мала місце на Волині, в
УПА-"Північ", якою керував Дмитро Клячківський - "Клим
Савур".
Шпигуноманія знекровлювала
підпілля. Знищили навіть колишнього члена проводу ОУН(р) Ростислава Волошина,
якого скомпрометували чекісти – заарештували і... випустили. Дійшло і до
розколів – Степан Янішевський-"Далекий" навіть створив альтернативний
бандерівцям крайовий провід, за що був заочно засуджений судом ОУН до "смертної
кари без права реабілітації" (виконали його, правда, в МГБ – у 1951
р.).
Загальні масштаби втрат від внутрішнього терору наразі
невідомі, але лише в січні-жовтні 1945 р. і лише на Волині Микола Козак,
керівник тамтешньої СБ "Смок" (інші псевдо – "Кучма",
"Вівчар"), ліквідував 889 осіб з 938, які потрапили під перевірку.
Зокрема, й півсотні функціонерів ОУН. В деяких районах сто відсотків
підозрюваних і були покарані на горло.
"...За столом сидів допитуючий, а перед ним
допитуваний, якому заздалегідь був накинутий на шию короткий шнурок з
дерев'яним зашморгом, якого держав у руці есбіст. Після допиту на знак
допитуючого цей есбіст, що тримав шнурок, моментально його закручував
перериваючи горло допитуваного. Тоді його тягнули в сусідню кімнату, де на одну
купу скидали голих допитуваних, а на другу купу одяг і речі... На другу ніч їх
вивозили й тайно в лісі чи в полі закопували".
Василь Кук, член проводу і майбутній головнокомандувач
УПА, дорікав "Смокові" за часто невиправдану поспішність і
жорстокість – "не вважаю доказами змушені визнання на
"станку", якщо вони необґрунтовані, логічно не зв'язані, суперечливі
у співставленні з фактами".
Сам шеф СБ Арсенич без тіні гумору визнавав – "якщо
ти будеш бити чоловіка, то він признається, що він є цісар Абіссінський".
23
січня 1947 р. під час пошуку "великого бандватажка"
неподалік села Жуків Бережанського району Тернопільської області було знайдено
бункер, в якому переховувався Арсенич з дружиною, одним охоронцем та С.
Галушкою – зв'язковою Шухевича, перевербованою чекістами. Під загрозою бути
схопленим шеф СБ спалив всі документи, застрелив обох жінок, а відтак пустив собі
кулю у скроню»
Из укр.
Википедии:
Мико́ла Васи́льович Арсе́нич-Березо́вський — член Пласту, УВО, ОУН
(1929). 2-й голова і фактичний творець військової контррозвідки ОУН — СБ
ОУН, один із дев'яти генералів УПА і єдиний генерал безпеки УПА. 1944 разом з іншими
провідниками ОУН(б) провів переговори з представниками Рейху про спільну
боротьбу проти СРСР.
Лицар Золотого Хреста Заслуги (1946).
27 вересня 2010 р. в Івано-Франківську, у народному домі «Просвіта»,
вечором пам'яті відзначили 100-річчя з дня народження Арсенича-Березовського.
Під час вечора пам'яті звучали повстанські пісні у виконанні хору
Івано-Франківської міської організації ОУН.
В Коломиї одну з вулиць
названо на честь Миколи Арсенича-Березовського.
А теперь давайте представим, что
в подчинении пана Арсенича были не пара сотен сотрудников СБ ОУН, а такой огромный
аппарат, как НКВД СССР. И представим, что ОУН котролировала бы не только леса и
часть сел западноукраинских областей, то есть пару миллионов человек, а всю
территорию СССР, имела бы в своих руках всю государственную машину, державшую
под своим контролем 200 млн человек, как это было у Сталина. И не какой-то десяток
лет, а четверть века, как сталинское руководство. То есть, где-то в 100-150 раз
больше ресурсов, чем
было в реальности у ОУН и УПА. В случае победы ОУН, Арсенич не по схронам бы прятался,
а засел в киевском кабинете под защитой десятков дивизий УПА, и во всеукраинском масштабе принялся за
чистки «схидняков», «чужаков», «гнилых либералов», «предателей»,
«пятиколонников», «уклонистов», «мельниковцев», «шпионов», «вредителей», «нестойких
элементов» и т. д.
Количество
мирных жителей - жертв ОУН и УПА, исчислялось
бы не в 50-80 тысяч, которые были по факту, а миллионами жертв. Потому, что методы СБ ОУН
степенью своей жестокости не отличались от методов НКВД-МГБ.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.