МС- політичний жах, чи економічне диво?

Статус спостерігача в МС для України - розкішна тема для інтелектуального двобою з владою, але українська опозиція нею не в стані скористатися!Не вистачило мізків чи смальцю в головах?

Та наполегливість, з якою лідер Казахстану і директор Білорусі твердять про виключно економічну основу створення МС всеодно наштовхує на думку, в першу чергу,  про схожість режимів пострадянських країн, котрі утворили МС. І бажання поки що демократичного Киргизстану влитися в МС продиктоване в першу чергу страхом перед менш зрозумілим і передбачуваним ніж РФ південно-східним сусідом – КНР. Інтерес же України до Митного союзу, а в подальшому й до ЄвразЕС, викликаний безальтернативністю на сьогодні ринків пострадянського простору, саме їхнім інтересом до українського продукту з високою доданою вартістю. Обережність і акуратність української влади в цьому напрямку цілком пояснима, і на позитивний баланс влади лягає саме старання уникати будь-якої політизації цього процесу. Лише ринки і коооперація – ніякої політики! Саме така формула дає достатньо простору для маневру в зовнішньоекономічному форматі, але в форматі внутрішньої політики – поле критики МС залишається відкритим. Сама політизація, наприклад, газової галузі породила сталий стереотип бідь-яких кеономічних відносин за участю РФ – політики там досі було більше ніж економіки. Тим більше, що не встигли висохнути чорнило з кулькопису Віктора Януковича під фактично протоколом про  намір стати спостерігачем в МС як деякі російські  „політікал енімалз” поспішили повідомити своїм посполитим про те, що Україна згортає свій євроінтеграційний напрямок.  Сам підпис Януковича і швидке оприлюднення самого тексту Меморандуму про статус спостерігача для України в МС дещо остудило глибинне збурення серед вже українських „політікал енімалз”.

Ось перші коментарі, і вони лише політичні, ні спробою екоеомічного аналізу а тим більше моделями заміщення ринків МС ніхто себе не затруднює. Взагалі, швидкість з якою Янукович поспішив формалізувати відносини з МС, і сама поступка РФ в наданні саме статусу спостерігача , фактично визнаючи пропоновану Україною модель „3+1” більш зручною для самого МС моглаб стати серйозним полем для інтелектуального спарингу з владою для опозиції, але шанс здається не тівльки не оцінили а й не збиралися оцінювати і користатися ним на всі 100%.

Отже голос опозиції з приводу майбутнього набуття Україною  статусу спостерігача :

Удар

Віталій Кличко в інтерв’ю газеті “Известия” не заглиблюється в суть питання, а лише  вдається до узагальнення: ”Развитие отношений с Россией возможно на основе нынешней договорной базы. Значительный резерв для развития содержит договор о свободной экономической зоне. Таможенный союз не приносит Украине дополнительных дивидендов как в среднесрочной, так тем более в долгосрочной перспективе.”

Продан: Підписання Меморандуму з Митним союзом може призвести до втрати європейських ринків для України

Підписання Меморандуму про надання статусу спостерігача в Євразійській економічній комісії, яка є виконавчим органом Митного союзу, може призвести до втрати Україною європейського ринку збуту нашої продукції. Про це заявила народний депутат від «УДАРу» Оксана Продан, коментуючи доручення Президента Януковича прем’єру Азарову підписати 31 травня на самміті СНД у Мінську Меморандум з Митним союзом.

Очікуваної позиції, наприклад, найдосвідченішого економіста від Удару Віктора Пинзеника прес-служба так і не спромоглася поширити. Значить ця позиція може перешкоджати певним партійним стереотипам, або про що лишається здогадуватися виборцеві? Позиції по заміщенню ринків СНД загалом в партійних стратегія не спостерігається, так ніби в разі приходу до влади цим питанням партія Удар займатися не збирається.

Батьківщина

Сайт Батьківщини з приводу МС подає лише звернення  Юлії Тимошенко до Віктора Януковича , де ніякого аналізу щодо статусу спостерігача для України в МС ЮВТ навіть не намагається робити, а лише вимагає оприлюднення  тексту Меморандуму (ой як пригадується тут вимога президента Ющенка надати йому текст газового договору, що його підписала Тимошенко з Газпромом): „Я вимагаю від вас, Вікторе Федоровичу, негайно, сьогодні оприлюднити текст Меморандуму, який ви збираєтеся підписувати завтра в Білорусі, та доповісти у Верховній Раді про те, що ви надумали робити з долею 46 мільйонів українців.

Ви не рабовласник, Вікторе Федоровичу, а лише найнятий на тимчасову роботу політик, і тому я вимагаю від вас відкласти підписання Меморандуму на період публічного обговорення суті цього документу та розуміння ставлення до нього українців. Ви не маєте права самовільно вирішувати долю України, спонтанно, на пляжі, без краваток та керуючись лише своїм власним інтересом.

Жодного економічного коментаря з боку «Батьківщини» так виявити й не поталанило. Відсутність таких коментарів і позиції напевнее спричиннен надією на роль РФ у визволенні самої Тимошенко.

Фронт Змін

Окремої позиції з приводу набуття Україною  статусу спостерігача в МС партії ФЗ на партійному ресурсі не виявлено, так як і бачення експортозаміщення ринків пострадянських країн.

ВОС

Сайт ВО «Свобода»  оприлюднює заяву прес-служби, фрагмент якої подається нижче:

„Вочевидь, розуміючи ставлення суспільства до своїх прагнень "інтегрувати" Україну в Азію та неможливість проштовхування таких ініціятив через нинішню Верховну Раду, Янукович вирішив почати інтеграцію з Митним союзом шляхом підписання напівлегального документу, якого ніхто не бачив і щодо якого не було жодного обговорення. В своєму бажанні вислужитися перед московськими господарями окупаційний режим готовий іти на будь-яку зраду національних інтересів, аби тільки залишитися на плаву.

Заяви московських чиновників чітко вказують, що кінцева мета цих домовленостей – приєднання України до Євразійського економічного союзу менше ніж через два роки. Отже, підписуючи цей документ, режим домовляється про підтримку з боку Кремля в обмін на здачу низки стратегічних інтересів держави (таких, як ГТС) та обіцянку вступити до ЄЕС якраз перед закінченням повноважень Януковича.

Сьогоднішня влада, як і її утримувачі – олігархи, здатна думати лише короткостроково та з огляду на свої шкурні інтереси. Економічна інтеграція з країнами Митного союзу – це як повернення до СССР. Ті самі застарілі засоби виробництва, архаїчна організаційна модель, наголос на торгівлі сировиною, низький технологічний рівень переважної більшости товарів. Ринок Митного союзу менш платоспроможний, спеціялізується на експорті енергоресурсів, а не високотехнологічної продукції. Тому інтеграція України в цей ринок закриє нам шлях до якісної економічної співпраці з ринком ЄС, який є позитивною протилежністю до МС. Наша економіка може виграти в короткостроковій перспективі, бо гіпотетично може отримати кращі умови на ринку нашого північного сусіда, але цілком програє стратегічно, адже, крім втрати економічного суверенітету країною, наші підприємства залишаться в замкнутому колі вимушеної роботи на ті ринки збуту, які не спонукають їх до будь-якого покращення.

Очевидно, що олігархи – утримувачі чинної влади – вже інтегрувалися в економіку ЄС своїми маєтками, банківськими рахунками та місцем проживання своїх родин. Тепер їм лише треба остаточно використати залишки потенціялу української економіки, викачати максимальні прибутки і за кілька років залишити на цій землі, з якою вони себе не асоціюють, випалену пустелю.

ВО "Свобода" категорично виступає проти підписання будь-яких угод із Митним союзом, тим паче без відповідного дозволу Верховної Ради та найважливіше – народу України. Нагадуємо Януковичу та його сателітам, що будь-яка інтеграція з Митним союзом є зрадою національних інтересів України й отримує належну оцінку нації. Одночасно звертаємо увагу підписантів з іншої сторони, що будь-які такі угоди буде денонсовано одразу після усунення режиму Януковича від влади.”

У цій заяві багато епітетів і констатацій, але мало ідей. І немає відповіді на головне питання – чим замістити традиційні українські ринки в пострадянських країнах?А якщо раптом і зявляться пропозиції то як виграти час і звідки взяти кошти на переозброєння і переорієнтацію виробництв?

На всяк  випадок подаю інфографіку українського експорту-імпорту:

 http://texty.org.ua/mod/file/thumbnail.php?file_guid=46310&size=large

 За інфатилізм політиків українці жорстоко розплачувалися протягом останніх   двадцяти років, але все міняється  і міняється українська влада. Все, що вона зараз може втратити вже не вкладається в дефініцію „народне добро”, це вже втрати з кишені кожного громадянина. А в руках цього громадянина є інструмент – виборчий бюлетень, і з допомогою нього громадянин завжди підкорегує власний добробут.

Що ж до протоколів про наміри з РФ – не варто впадати в ступор – більшість з них останні двадцять років далі від протоколів про наміри не відходила. Згадати хоча б, ЗВТ в рамках СНГ, де вона та ЗВТ?