16, 15, 14 мільярдів! Хто менше?

 Хоча іще зовсім недавно керівник відомства Едуард Ставицький обіцяв, що в українських підземних сховищах газу (ПСГ) буде накопичено не менше 15-16 млрд куб. м.

Найменше зраділи у "Газпромі" новій інформації про наміри Києва закачати до ПСГ на 1-2 мільярди менше – 14 млрд куб. м. Адже декілька днів тому голова правління російського монополіста Олексій Міллер заявив, що для стабільного проходження зимового періоду в українських сховищах має бути як мінімум 19 млрд куб. м.

Якщо раніше, від часу свого призначення, Едуарда Ставицького не особливо знали у "Газпромі", то відтепер підлеглі Міллера надовго запам’ятають ім’я та прізвище міністра енергетики України.

"14 мільярдів - це той ресурс, який дозволяє безболісно транспортувати і забезпечувати технологічний режим транспортування природного газу на територію Європи", - саме ці слова Ставицького найменше потішили керівників "Газпрому".

Адже бажання України зекономити, купувати менше газу у Росії і менше закачувати у підземні сховища може відобразитися на україно-російських взаємовідносинах. Ба, більше! Якщо конфлікти із нашим північно-східним сусідом вже приїлися, то на черзі можуть бути конфлікти із ЄС.

І цього разу європейці матимуть повне право скоса дивитися на Україну. Адже дійсно для уникнення зимових перебоїв із газом в наших ПСГ має бути приблизно 20 млрд куб. м палива. Чим менша цифра, тим більший ризик для європейських країн, що у випадку одночасних морозів (в Україні чи Росії, ЄС чи Росії, Україні чи ЄС) європейські країни можуть опинитися без газу.

Варто згадати січень-лютий 2012 року, коли трапилося неймовірне – одночасно на території ЄС, України та Росії протягом майже двох тижнів тривали люті морози. Тоді Україна подбала про запас газу у ПСГ та до початку опалювального сезону закачала 21 млрд куб. м газу.

І лише це дозволило уникнути кризи та підстрахувати європейських (а також Туреччину) споживачів за рахунок запасів газу України. Адже "Газпром" на той момент заледве справлявся із звичайними поставками газу до ЄС, оскільки власний видобуток палива у Росії не витримав екстремальних морозів.

Проте, тоді Україна чи не вперше кардинально вирішила переглянути підхід до закачування газу. І вже восени 2012 року Київ попередив Москву, що не планує закачувати газ для потреб "Газпрому". Але, зважаючи на переговори, Росії вдалося переконати Україну взяти аванс розміром 2 млрд доларів і закачати практично 20 млрд куб. м газу.

Насправді Україна дійсно не зобов’язана виконувати роль "страховика" російсько-європейських відносин. І "Газпром" мав би сам закачувати до ПСГ України додатково 4-6 млрд куб. м газу. Але політичний присмак взаємовідносин Києва та Москви наклав свій відбиток і на цей банальний технічний момент.

Інший негативний момент чергового, поки що залаштункового, конфлікту "Нафтогазу" і "Газпрому" щодо обсягів газу у ПСГ – ценамагання "Газпрому" завадити Україні реалізувати свою ідеющодо створення газового хабу.

Попри те, що переконати європейських споживачів зберігати газ у ПСГ України і так буде складно, свою ложку дьогтю вкинула і Росія. Адже слова керівника "Газпрому" Міллера, що Росія має негативний досвід зберігання газу у ПСГ однозначно скеровані на керівників енергоконцернів ЄС. Мовляв, не варто зв’язуватися із Україною.

З одного боку за таких жорстких відносин із "Газпромом" в України не залишається іншого виходу як іти ва-банк, закачувати менше газу і мочки готуватися до потенційних зимових розбірок у трикутнику Україна-ЄС-Росія.

Проте, у такому випадку точно можна буде забувати про європейського партнера у консорціумі щодо управління ГТС, про який Росія хоча і відгукується зневажливо, але продовжує на нього облизуватися.

Отож, свідомо чи ні, але нині міністр Едуард Ставицький мимоволі підігрує "Газпрому" у його намаганнях і надалі дискредитувати Україну як транзитну державу. А водночас дає Росії шанс сподіватися, що після чергової газової кризи Європа вже сама не захоче навіть і дивитися у бік української ГТС.

Юрій Корольчук, член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій