Після 18 липня я втомлена - фізично і морально. Фізично - тому, що відбігала цілий день по спеці, навантажена по саме не можу - з усією своєю фотокорсько-журналістською технікою...

...(фотоапарат, камера, нетбук, штатив, усілякі зарядні тощо). Мала надію, що станеться щось цікаве, тому все потрібно мати з собою.

Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Але "сталося" лише вночі, коли "Беркути" знесли наметове містечко, встановлене на Майдані, затримали хлопців, побили журналістів. Мене в той час, на превеликий жаль, на Майдані вже не було - поїхала обробляти матеріали, гадаючи, що штурм буде десь о 4-5 ранку.

А вчора зранку під МВС все було дуже сумно. Врадіївська хода дісталася Києва. Чомусь кількома колонами. Активісти кажуть, що була домовленість мітингувати під МВС без партійних прапорів.



Але коли я з’явилася на Богомольця, партійних прапорів там було вже повно, і дехто за київських активістів казав, що їх надурили.

Особисто я вважаю, що цуратися партійних заходів та заходів з партійними прапорами просто безглуздо. Тому що за будь-яких розкладів - можливо, навіть у разі військового перевороту - нашим новим президентом стане хтось із добре відомих нам опозиційних політиків.
Тобто, їх та їхніх команд нам все одно не уникнути. При цьому, досвід показує, що заходи без політиків а) зовсім беззахисні і б) мають тенденцію скочуватись у маргінес. Хоча б тому, що пересічна людина без досвіду публічних виступів, скоріше за все, навіть не зможе розповісти про свою проблему так, щоб її зрозуміли. Коли такі люди дістаються до мікрофону, у їхніх більш освічених однодумців повинні горіти вуха.

Людей під МВС було порівняно небагато. Мешканців Врадіївки - якщо не помиляюся, лише троє, решта - мешканці інших міст, що зіштовхнулися з подібними до врадіївських проблемами, політики і громадські активісти.

Основні вимоги - відставка Захарченка (але висловлювана якось млявенько), переатестація всіх працівників міліції (це замість тотальної люстрації) і звільнення всіх політв’язнів і несправедливо засуджених.

По черзі давали слово нардепам і простим громадянам, які розповідали про свою біду - у більшості загинули або були катовані у міліції, а потім надовго посаджені діти. Багато хто тримав у руках фотографії своїх дітей.
Нардепів від "Свободи" не було. Як пояснив присутній на заході свободівець Руслан Андрійко, усі зараз на суді по справі Ігоря Індила.

Політики загравали з ментами - мовляв, не всі вони погані тощо :(. Виступали за реформу міліції. Хтось із ударівців розповів, що зареєстрував новий законопроект про поліцію (буде як у Росії - зміниться лише вивіска).

Я писала практично все на відео і одразу ж вирішила, що змонтую ролик, до якого увійдуть тільки розповіді простих людей про їхнє горе (викладу трохи пізніше). Адже вони пройшли багато кілометрів, щоб їх почули, і я у міру можливостей цьому посприяю. А без політиків і громадських активістів цього разу обійдемось, про них і так всюди повно.

---

Більше тут =

http://bilozerska.livejournal.com/745087.html