Український медіа простір нещодавно сколихнув відеозапис, на якому зафільмовані перемовини лідерів «Коаліції учасників помаранчевої революції» Сергія Мельниченка та Голови Політради УНА-УНСО Ігора Мазура «Тополі» з умовним представником провладної політсили. Для тих, хто не встиг переглянути цей надзвичайно напружений відеосюжет, спробую описати його короткий зміст одним реченням: «АБСОЛЮТНИЙ КРАХ ІЛЮЗІЙ ЩОДО НАЯВНОСТІ НАЙМЕНШОЇ ПАТРІОТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ОПОЗИЦІЙНИХ ГРОМАДСЬКИХ РУХІВ, ЯКІ ВЕДУТЬ НЕВТОМНУ БОРОТЬБУ ПРОТИ РЕЖИМУ».
Безумовно, кількома словами повне фіаско побратимів-революціонерів описати досить складно, тому варто оцінити працю журналістів телекомпанії В-ТВ та переглянути коротенький відеозапис, який дає відповіді на багато запитань.
Насамперед, для пересічних українців, які свято вірять у патріотизм людей, котрі тільки те й роблять, що рвуть горлянку на провокаційних акціях та заявляють про свою незламність у боротьбі зі злочинною владою.
Особливого шарму відеозапису надає "козацький марш" у вигляді рінгтону, який періодично відволікає І.Тополю від захоплюючої бесіди, та вишиванка, яку останній певно вдягнув з глибокою любов’ю до України та повагою до історії свого народу.
Українська історія містить у собі безліч прикладів, коли у найвідповідальніші моменти боротьби за незалежність знаходились такі собі «Мельниченки» та «Тополі», які безсоромно зраджували національну ідею, спокусившись на примарні обіцянки супостата (як правило матеріального характеру). Мабуть, більше, ніж уроки історії України школярі «Сергійко» та «Ігорьок» любили алгебру. Можна лише уявити, як активно (ба, навіть, у такт) працювали праві півкулі мозку побратимів, коли вони рахували кількість вишиванок, які можна придбати на 100 тисяч доларів. У процесі довершення образу патріотів, варто відмітити їхню несміливу спробу виправдати свій вчинок проведенням "спеціальної операції", місією якої було вивідування справжніх намірів Банкової. Мабуть, після підтвердження платоспроможності замовника вони б швидко поширили інформацію серед своїх колег по цеху, даючи останнім можливість трохи підзаробити на благій справі.
Аналізуючи спритність та підприємницький талант лідера «КУПРу» С.Мельниченка, можна тільки здогадуватись, яка кількість акцій, проведених підконтрольною йому структурою, була, всього на всього, замовленням, за яке «свідомі патріоти» йому добре віддячили. Цікаво також і те, чи платять структури -побратими «КУПРу», за залучення активістів для участі у власних заходах. Якщо так, то скільки коштувало лідеру «Чорного комітету» Б.Тицькому запрошення С.Мельниченка і компанії задля відстоювання інтересів активіста власної структури. Чи можливо давній друг Б.Тицького погодився поборотись із несправедливістю виключно за ідею?
Залишається сподіватись, що серед громадян України, ще залишились небайдужі, які вдягають вишиванки та шаровари не лише заради "красного" слівця, не вигукують гасел, а прагнуть кращого майбутнього для себе та своїх нащадків, і не спокушаються на солодкий запах «американських президентів», який є абсолютно тотожним принципу дії сопілки Нільса на щурів, а це, в свою чергу, однозначний сигнал руху до провалля.