Колишній «зек», а нині «репресований» борець за засади демократії в суспільстві вирішив не полишати свої намагання та стремління повернутися до «великої» політики
Усвідомлюючи той факт, що власна політична сила «Народна Самооборона»
вже нездатна виступати як незалежна, самоорганізована та прагнуча до
якоїсь мети політична партія, Юрій Віталійович прагне «причалити» до
«дієвої та бойової» партії «УДАР».
На думку одразу спадає можливе створення нового формату опозиції. Та чого саме з партією «УДАР»?
Можливо, В.Кличко зміг приманити Луценка якоюсь особливою наживкою, яку не змогла пообіцяти жодна з інших опозиційних сил?
Слід нагадати і те, що судимість Ю.Луценка не була погашена чи знята в
установленому законом порядку, а йому була об’явлена амністія, яка не
звільняє людину від самого факту скоєння злочинного діяння.
Може Кличко пообіцяв Луценку силою «відмити» совість та репутацію? У
чемпіона такого рангу це дійсно може непогано вийти! Але у чому ж
все-таки полягає суть такого союзу?
Згадуючи амбіції та хист Юрія Віталійовича, можна усвідомити тільки одну
єдину мету – продовжити політичну діяльність, яка приносить непоганий
прибуток. Але не все так просто!
При такому об’єднанні, задовільнитися роллю рядового політикана це дуже
мізерно, як для Луценка. Найменше до чого він прагне – це як мінімум
пост Прем’єра! Оскілки Міністром він вже був, а іти на «пониження»
негідно для особи такого рангу.
Та дійсно, коли обіцяють колишньому ув’язненому не тільки погасити
судимість, а і обійняти тепле та «родюче» крісло Прем’єр Міністра
України, як можна від такого відмовитися?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.