Є гарне прислів’я: «Однією політикою ситий не будеш». Не є секретом те, що багато бізнесменів рвуться до депутатського корпусу, щоб у подальшому вміло використовувати своє «привілейоване становище» для лобіювання власного бізнесу та поліпшення матеріального благополуччя.
В даному випадку мова йде про заступника керівника парламентської фракції ВО «Батьківщина» Андрія Іванчука. Згадана особа, не гребуючи своїми зв’язками у владі, а також використовуючи становище депутата, намагається взяти під контроль значну площу терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» для розміщення ресторанів, кафе, а також всім відому мережу магазинів безмитної торгівлі «Duty Free».
Раніше Фонд державного майна України (ФДМУ) оголосив конкурс для розміщення на третьому поверсі терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» магазинів безмитної торгівлі у дев’яти приміщеннях загальною площею 1,425 тис. кв. м. та в двох приміщеннях на четвертому поверсі загальною площею 53,7 кв. м. і 36,9 кв. м. відповідно. Оціночна вартість майна за незалежною оцінкою складає 77,936 млн. грн., орендна ставка складає 18%, початкова орендна плата – 1,169 млн. грн. (без ПДВ).
Враховуючи те, що А.Іванчук людина не далека від бізнесу та вміє рахувати гроші, останній, використовуючи такі нетерпимі «злочинні» зв’язки у владі, вийшов на керівництво Фонду державного майна України з «діловою пропозицією». Достеменно не відома сума неофіційної винагороди представникам ФДМУ з боку Іванчука, але останній зміг переконати Фонд щодо «односторонньої» участі в конкурсі. З метою уникнення відповідальності, та досягнення максимальної прозорості для участі в конкурсі, А.Іванчук також планує придбати чергову фірму – прокладку: ТОВ «Київріанта» для її залучення у зазначеному конкурсі, як «незалежного учасника».
А на останок хочу додати, що під час своїх передвиборчих гасел, окрім «боротьби з владою», треба зазначати свої «безмежні апетити» у перерозподілі сфер впливу та отриманні «ласих шматочків» у бізнесі. Це так, щоб бути чесними перед своїми виборцями. А не прикриваючись «політичною мішурою», репетувати «Юлі волю!», а самим, використовуючи статус народного обранця, пробивати або віджимати бізнес у іншого, а у фіналі - у свого ж виборця!