Клюєв об’єднує стару гвардію

старі регіонали повертаються

Нинішня увага до братів Клюєвих у контексті подій навколо резиденції Президента у Межигір’ї (http://interfax.com.ua/news/economic/165851.html) нагадала мені історію з польськими братами Качинськими.

Тоді, у липні 2006 року, польський парламент затвердив нового керівника уряду, який очолив Ярослав Качинські, брат-близнюк президента Лєха Качинського. У зв’язку з цим, Ярослав Качинський звертав увагу на необхідність пришвидшення процесів оздоровлення держави, а насамперед про необхідність боротьби з неформальними зв’язками бізнесу, політики та ЗМІ (http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2006/07/060719_pol_kaczynski_oh.shtml).

Про те, що є загрози і здійснюється негативний вплив на Україну, що впливає на стан її безпеки, ніхто заперечувати не стане. Наприклад, зовсім недавно ЗМІ привернули увагу до того, що, як вважають у Адміністрації Президента, є загроза для реалізації соціальних ініціатив Президента (http://censor.net.ua/n251889).

Отже, аналізуючи оцінки експертами подій навколо братів Клюєвих можна допустити наступне: з огляду на економічну і політичну ситуацію в Україні у Адміністрації Президента назріла нагальна потреба щодо кардинальних змін в Уряді. У цій ситуації із усіх можливих правонаступників реальною фігурою на сьогоднішній день, на думку політологів, на посаду Прем’єр-міністра України залишається секретар РНБО України А. Клюєв, з огляду на його політичні, моральні, ділові та професійні якості та близькість до Президента.

Деякі експерти пророчать його навіть на посаду глави Адміністрації з перспективою на прем’єрство. Пригадаймо, адже, якось на з’їзді ПР, саме         А. Клюєв піддав жорсткій критиці Сергія Льовочкіна.

При такому розкладі брат Клюєва нардеп Сергій Клюєв може розраховувати на посаду не тільки секретаря РНБО України…

Але, чому у центрі уваги опинилися брати Клюєві, а не Сергій Льовочкін, Сергій Арбузов чи Олександр Вілкул, про політичні амбіції яких у тій чи іншій мірі вже писали ЗМІ. 

Якщо говорити про віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула, то він є представником молодої еліти дніпропетровської області. «Я – донецький на 12,86 %», – жартував Олександр Вілкул у 2003 р., здобувши у 29 років посаду керівника Центрального гірничо-збагачувального комбінату. Ця цифра означала відсоток акцій криворізького підприємства, яке належало на той час структурам Ріната Ахметова» (http://politrada.com/dossier/persone/id/1293). Тут все зрозуміло. Нещодавно у пресі натякували навіть на далекоглядні політичні амбіції Вілкула…

Перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов, як пишуть ЗМІ, стовідсоткова «людина Президента», рівновіддалений від усіх основних груп впливу у Партії регіонів (http://politrada.com/dossier/persone/id/1396). Один з претендентів на посаду прем’єр-міністра. Але, можливо причина у молодості та досвіді.

Глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін, як підкреслюють політологи, «ніколи не демонстрував будь-яких власних політичних амбіцій. Бути другим «я» перших осіб української держави для нього – цілком прийнятна форма існування», – так коментували ЗМІ його політичні амбіції.

Свого часу Сергій Володимирович користувався особливою довірою у Леоніда Даниловича. Говорять, що на той час Льовочкін мав непогані стосунки і з представниками опозиції – Віктором Ющенком, Миколою Мартиненком, Олександром Третьяковим і Петром Порошенком.  Зі слів Льовочкіна, Литвин зіграв в його житті дуже важливу роль. Саме Володимир Михайлович за рекомендацією Віктора Януковича і Георгія Чернявського (під час президентства Кучми – керівник управління державного протоколу і церемоніалу глави держави) прийняв його на роботу в Адміністрацію президента (http://politrada.com/dossier/persone/id/493).

Правда, час від часу ЗМІ з’являється інформація про провали у роботі Адміністрації та очікувані кадрові зміни. У зв’язку з цим, не безпідставно потенційними кандидатами на посаду глави Адміністрації ЗМІ називали не тільки Клюєва, але й міністра внутрішніх справ Захарченка, посилаючись на виток інформації з Банкової.

Якщо наші прогнози виправдаються і на Банковій дійсно визначилися з наступником Прем’єр-міністра чи глави Адміністрації, тоді ми матимемо польський варіант в українській версії. Але, якби не розвивались події,              А. Клюєв приступає до об’єднання потенціалу старої регіональної гвардії.