муніципальні підприємства

панацея від зубожіння

Україна отримала в спадок добре розвинуту промислову інфраструктуру, яка на сьогоднішній день існує в основному в брендах знаних на всій пострадянській території підприємств, існує номінально, тому що практично все технологічне обладнання знищене, порізане і продане на брухт.

При цьому слід зазначити, що згідно останніх досягнень економічної географії міста в якості потужних промислових центрів при будь якому суспільному устрої довільно не виникають. Наука заперечує можливість волюнтаризму в цьому питанні, в тому числі і радянського, тому що на розташування об'єктів промисловості впливає багато чинників: природні та трудові ресурси відповідної кваліфікації, транспортні можливості, тощо. В нашому випадку це означає, що при бажанні створити на пустому місці, у Львові наприклад, цілком нові підприємства ми би все рівно прийшли до чогось подібного. Але така задача не під силу жодній організації, вже не кажучи о приватних підприємцях, тому що промислове підприємство це в першу чергу шалена кількість дозвільної документації яка і є основою брендів, таких як Електрон, Верховина, ЛАЗ, газові колонки і плити виробництва Львівського заводу газової апаратури, брендів маючих більше ніж сторічну історію. Другими словами, українська промисловість не знищена, вона існує номінально, і вже інша річ, як змусити її працювати.

Але спершу треба вияснити, чому українські промислові підприємства не працюють, і це не тяжко, це - не секрет, про це говорять і пишуть в наших учбових закладах. Для прикладу, в підручнику "Національна економіка, регіональний і муніципальний вимір" 2011р. видання під редагуванням Круш і Кожемяченко: 

-------------------------------------------------

1. Природа і суть трансформації власності в незалежній Україні

На кінець 80-х років, до проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України, основні виробничі фонди в УРСР становили 331 млрд крб. і мали таку структуру [9], в %:

> державна власність - 82,8;

> колгоспна - 14,2;

> кооперативна - 1,8;

> особиста власність громадян - 1,2.

Різновидами загальнодержавної власності за правом розпорядження були:

^ союзна державна власність;

^ республіканська державна власність;

^ галузева (міністерська) державна власність;

^ місцева державна власність.

Жорстка монополія держави при завершенні екстенсивного розвитку економіки стала гальмом, призвела до застійних явищ, деградації. Тому з'явилася об'єктивна необхідність у плюралізмі форм власності, роздержавленні і приватизації.

Перехід від однієї форми власності до іншої може бути еволюційним (таким, що передбачає конкуренцію, банкрутство, поступовість приватизації і реприватизації) та революційним (таким, що передбачає експропріацію).

В Україні початок приватизації покладено прийняттям Закону "Про власність" від 7 лютого 1991 р.

Станом на 1 січня 1995 р. в Україні приватизовано 11 502 об'єкти. Однак у своїй основі це були об'єкти малої приватизації. Для активізації процесу приватизації і роздержавлення в 1995 р. в Україні була проведена масштабна сертифікатна приватизація (Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів"від 27.12.1994 р.). Фонд державного майна видав 270 ліцензій довірчим товариствам для діяльності з приватизаційними паперами. 77 ліцензій одержали інвестиційні фонди і компанії.

Недоліки сертифікатної приватизації:

^ недостатня законодавча визначеність призвела до фактичного обкрадання трастами населення;

^ установка на поповнення державного і місцевих бюджетів за рахунок коштів, отриманих від приватизації;

^ велика частка роздержавлених об'єктів, зокрема в Києві, до приватизації перебувала в комунальній власності, а їхню приватизацію здійснював державний орган;

^ еволюційне завдання щодо приватизації було виконано революційними темпами при відставанні законодавчого регулювання і відсутності державної стратегічної установки відносно приватизації.

2. Сутність і ознаки комунальної (муніципальної) власності

Законодавче поле України містить термін "комунальна власність" - форма власності, суб'єктом права якої є територіальний колектив.

Поняття комунальної власності в законодавстві України виникає у грудні 1990 р. з прийняттям Закону "Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядування".

Законом визначалось:

^ комунальна власність становить основу місцевого самоврядування;

^ управління комунальною власністю здійснюють від імені населення відповідні місцеві ради народних депутатів і повноважені ними органи місцевого самоврядування;

^ до комунальної власності було віднесено майно, безплатно передане екс-СРСР і УРСР, іншими суб'єктами, а також майно, придбане місцевими радами за належні їм кошти.

Фактично право комунальної власності в Україні здійснюється з прийняттям Постанови КМУ № 31 від 5.11.1991 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-комунальних одиниць (комунальною власністю)".

Поняття комунальна власність охоплює власність як територій субрегіональних рівнів (областей, районів), так і базових територій (сіл, селищ, міст). Власність базових територій прийнято називати муніципальною власністю.

Муніципальна власність - це відносини спільного привласнення територіальною громадою населеного пункту майна, природних об'єктів, фінансових активів.

Ознаки муніципальної власності:

1) це суспільна власність населеного пункту;

2) це матеріальна і фінансова основа місцевого господарства, самоврядування;

3) це недержавна власність, така, що належить населенню відповідних поселень, а не народу в цілому чи приватному власникові.

4) від імені місцевої громади права на володіння, користування і розпорядження здійснюють обрані населенням місцеві ради та їхні виконавчі органи;

5) тісно пов'язана із забезпеченням соціально-економічних потреб населення цього територіального утворення.


3. Суб'єкти та об'єкти комунальної (муніципальної*) власності

До цього часу в нашій країні діє Закон України "Про власність" від 7.02. 1991 р. Відповідно до норм цього Закону, комунальна власність визнається не як окрема форма власності, а як різновид державної власності. Відповідно до цього, Законом визначені і суб'єкти комунальної власності.

Закон України "Про власність" від 7.02.1991 р. (витяг) Стаття 32 (витяг)

2. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

3. Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

обласні, районні, міські, селищні, сільські ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Цим законом також визначені об'єкти комунальної власності:

Закон України "Про власність" від 7.02.1991 р. (витяг)

1. Об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів; державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Цим законом фактично закріплена безоплатна передача до комунальної власності частки державної власності. Подальший розвиток інституту комунальної власності відбувається на ринкових засадах, які регулюються зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, спеціальними законами України, до яких можна віднести Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3.03.1998 р.
------------------------------------

Якщо коротко, по закону роздержавлення промисловості полягало в передачі права власності територіальним громадам, для яких "майно підприємств" мало служити основою місцевого самоврядування, але замість цього підприємства опинились, опосередковано через трудові колективи в приватній власності людей зацікавлених в отриманні швидких прибутків, а не в розвитку промисловості, чим вони абсолютно безконтрольно скористались в зв"язку з відсутністю на той момент обласних державних адміністрацій: порізали на брухт обладнання, службові приміщення здали в оренду, а працівники опинились на вулиці. Разом з тим слід зазначити, те, що відбулось пішло тільки на користь, тому що було знищене застаріле технологічне обладнання радянської епохи яке не могло забезпечити при сталому асортименті належну його якість.

Таким чином на сьогодні ми маємо:

- номінально існуючу мережу промислових підприємств перев'язаних між собою транспортними комунікаціями;
- бренди, такі як Електрон, Лаз, Верховина, тощо,- знані на всьому пострадянському просторі;
- вичищені від застарілого технологічного обладнання промислові потужності;
- не зайнятий персонал, поки що цілком достатньої кваліфікації.
- абсолютно вільний від українських товарів ринок СНГ, де зараз торгують або занадто дорогими(відповідно до нашого рівня  життя)  високоякісними виробами, або виробами дешевими і низької якості;
- відсутність в державі будь якої конкуренції приватній власності.

Що пропонується зробити і що не робити:

- не забирати в сьогоднішніх власників майно за яке вони заплатили і яке вони використовують в своїх підприємницьких цілях;
- вернути в муніципальну(комунальну) власність всі номінально існуючі промислові підприємства і на цій основі відродити промислову інфраструктуру
регіону зі збереження профільної орієнтації кожного підприємства;
- після проплати всіх податків, прибуток підприємства використати на розвиток самого підприємства і на комунальні, соціальні і інші потреби громади; 
- передати контроль за управлінням підприємствами ОДА.

Які переваги для муніципального підприємства і в чому полягає успішність його роботи:

- дозволи, ліцензії і інші дозвільні документи комунальне підприємство вимагає від інших муніципальних структур, а не просить їх надати;
- кредити(переважно іноземні, тому що %ставки в українських банках невід"ємні для будь-якого промислового підприємства) для придбання нового технологічного обладнання, можна буде отримати під державні гарантії, враховуючи, що муніципальна власність є модифікованою державною(принцип той самий, що і кредити на євро-12, тільки з гарантією віддачі)...

Переваги для суспільства:
 
- запроваджується конкуренція приватної і муніципальної власностей, обмежується монополія приватної власності, яка призводить до поглиблення корупційних явищ в суспільстві;
- заробітна плата працівникам платиться прозоро, зі збереження всіх існуючих соціальних гарантій, тому що прибуток підприємства не є власністю його керівництва і воно не зацікавлено в його приховуванні, а це створює для працівників приватного сектора альтернативу у працевлаштуванні;
- створюються робочі місця, причому не тільки робочі(яких буде на порядок менше ніж при Союзі при тій самій кількості продукції завдяки новому обладнанню ), але й інженерні та комерційні;
- прибуток підприємства використовується на потреби громади.