Маша – дизайнер, нещодавно закінчила Московський державний відкритий
університет, у Львові вже понад рік. Працює дистанційно для Московської фірми.
Одружилася з львів’янином, який дуже хотів вивезти новостворену сім’ю до
Канади, однак Маша наполягла – житимемо у Львові.
- Машо, якими епітетами можна охарактеризувати Москву, якими – Львів?
Маша: Москва – галаслива, контрастна. Львів – красивий, спокійний, бідний.
- Що Ви знали про Львів раніше, що очікували побачити? Чи виправдав він
ваші сподівання?
Маша: Знала, що це місто в Західній Україні. Чула поширене: «там живут бэндэровцы».
Перед першою поїздкою досить багато дізналася з І-нету та від нареченого. Однак
перше враження перевершило сподівання. Коли чула, що в австрійських домах пічне
опалення, то уявляла великі російські печі, на яких можна лежати. Виявилося, що
це справжні витвори мистецтва. Як і архітектура! Сумно лише, що будинки – у
такому занедбаному стані. Краса Львова буде недоступною наступним поколінням –
вона зникає. В Москві вже нічого нема – в Китай-городі залишилося якихось три
старі будинки. Одна з причин – раніше в Москві домінувала дерев’яна забудова. У
Львові привертають увагу деталі, усілякі дрібниці. Я просто насолоджуюся!
Особливо ж – осіннім сонячним днем.
На це ж запитання відповідає Леонард – філолог, викладає англійську й Іврит
в одному з львівських ВНЗ, українською розмовляє без акценту. У Львові вже
понад 6 років. Цікавиться історією та культурою Галичини.
Леонард: Львів бачив в дитинстві на мапі. Після Помаранчевої революції вирішив, що
Україна – нова демократична, вільна країна, в якій я хочу оселитися. Спершу
замешкав у Києві. Виникло бажання вивчити мову – хотілося розуміти пресу,
телебачення, історію, людей. Залишатися в Києві і продовжувати говорити
російською – не мій вибір. Тож почав мандрувати країною, відвідав Львів і
вирішив тут осісти. Мене вразило цілісне історичне середовище. Тут нема такого,
наприклад, що Опера така грандіозна, така шикарна, а навколо нічого немає. У
Львові цікаве і цінне усе.
- Львів – це безвізова Європа?
- Ні. Думаю, Москва сьогодні є більш європейською, принаймні за способом
життя. Її проблема в іншому… У мене є знайома, вона народилася і все життя
провела в Нью-Йорку. Так от, у Москві їй не сподобалося. «Вона завелика» – ось
таке коротке і зрозуміле пояснення!
- Як поставилися до Вашого вибору друзі, рідні? Переселення в кращі
для життя місця – поширена тенденція серед москвичів?
Леонард: Більшість моїх друзів залишили Москву ще раніше, тож моє рішення ні у
кого не викликало подиву. Частина – на Заході, інші – на Далекому Сході: у
Тайланді, на Балі. Утікати з перенаселеної столиці – справді поширена
тенденція.
Маша: Мої ж були здивовані: чому не Польща, Чехія, ще щось? Батьки
переживали через «бэндэровцев». У людей – багато упереджень. Однак пізніше
рідні й друзі відвідали мене. Всім сподобалося, тож, думаю, їх ставлення до
Львова докорінно змінилося.
Щодо тенденцій, то більшість моїх знайомих нещодавно здобула освіту і
лишається у Москві – там легко знайти роботу, хоча переважно ніхто не працює по
спеціальності. Практично всі декларують бажання виїхати з Москви і взагалі з
Росії, та мало хто для цього бодай щось робить.
- На що ще, крім архітектури, Ви звернули увагу? Що найбільше вразило у
буденному житті Львова і його мешканців?
Леонард:У львів’ян багато релігійних традицій, всі відзначають релігійні свята. Пам’ятаю,
як я прибирав у помешканні і вийшов замурзаний з пакетом сміття на вулицю – а
всі нарядні і з кошиками. То було несподіванкою для мене – нічого схожого немає
не лише в Москві, але й у відомих мені російських селах. Цікаво також, що
іменини в Галичині часто святкуються на рівні з днем народження – в Росії з
ними навіть не вітають.
Маша: У Львові, коли автобус проїжджає повз храм, багато пасажирів
хрестяться. Якби я перехрестилася так в Москві, думаю, що оточуючі відсахнулися
б – подумали б, що навіжена. Церкви у Львові повні, люди ходять цілими сім’ями.
У московських натомість – лише старші жінки, які іноді силою тягнуть за собою
онуків. Логіка молоді така: якщо ходиш в церкву – готуєшся в монастир, а як
готуєшся в монастир – з тобою щось не так. Неділя – день для домашніх робіт –
посвердлити, поприбирати… У селі християнська традиція теж мертва. Можу навести
приклад: дачники-москвичі зі священиком вирішили відновити церквушку, в якій
містилася сільська дискотека. Місцеві збунтувалися – «а де нам танцювати!?».
Ще привертає увагу чистота – львівські двірники справді стараються.
Москвичі повально опльовують тротуари і смітять – навіть стоячи біля урни,
недопалки й обгортки кидають на тротуар. Таке ж – поза містом. Зовнішній вигляд
галицьких сіл більше нагадує російські райцентри, це зовсім не «дєрєвні». В
Росії нікому нічого не потрібно, особистий простір закінчується дверима – за
ними хоч потоп. У Львові на підвіконнях, балконах вішають квіти – в Росії це не
мислимо.
- Які основні відмінності львів’ян і москвичів, львівського та московського
способу життя?
Маша:У Львові спокійніше, а люди – привітніші. Люди готові допомогти одне
одному. На ринку бабусі докладають «бонусні» яблука, огірки. У Москві торгують
неросіяни, які слабо розуміють, що кому потрібно. Вони пропонують овочі з
однаковим смаком пластику цілий рік за одними і тими ж цінам. Звісно, є ті,
кому важливо їсти корисне й справжнє – для них з’явилися бренди «органік» з
величезними цінами. У Львові кожна бабуся могла б клеїти на свої помідори «органік»
J
Леонард: Москва – місто, де треба працювати і заробляти. Там не розслабишся і
не відчуєш плину життя. Певно, тому в Москві я встигаю значно більше, ніж у
Львові… Тут нічого не встигаю. Москва – агресивна, цю агресію слід спрямувати
на досягнення мети і йти уперед. У Львові запізнення на 15 хв. взагалі не
вважається запізненням. У Москві я звик ходити в супермаркети вночі, а тут
спершу важко було знайти місця, де можна рано-вранці випити кави чи пізно
поїсти. Вислови «Я вже над цим працюю», «Цікаво, займемося цим» тут нічого не
значать. Це може бути і згода, і заперечення. Росіяни ж вміють казати чітко
«Ні!», і все.
- Тож розміреність львів’ян часом дратує?
Леонард: Та ні. Львів’яни більш розслаблені, але водночас і більш людяні –
сприймають одне одного як особистість, а не ту чи іншу соціальну функцію.
- Можете уточнити?
Леонард: Скажімо, офіціант. Клієнта не цікавить, хто він, про що думає і т.д.
Клієнту важливо, щоб він швидко приніс замовлення й нічого не наплутав. В
Москві багато людей так поспішають, що навіть не зупиняються відповісти на ваше
запитання. Крім поспіху, є й певна насторога один до одного. Перехожі на
тротуарі чи в метро – це вже навіть не соціальна функція – це перешкода, яка
заважає рухатися швидше, заставляє очікувати в черзі.
- У Львові у Вас з’явилося коло спілкування, друзі?
Леонард:У Львові комфортно бути чужинцем. Тут поважають тебе і твою дистанцію, а от
до себе ближче підпускають неохоче. Зараз я інтегрувався у Львів як користувач
міста, комунікативно – ще ні. Тільки зараз, після 6 років, починаю відкривати
людей, або ж вони починають відкриватися мені.
Маша: Коло спілкування – друзі мого чоловіка. Прийняли дуже легко, думала,
що буде значно важче. Бар’єри відсутні.
- Мова не стоїть на заваді?
- Маша: Українську розумію чудово – дивлюся новини по ТБ, читаю газети. Стараюся
розмовляти. Часом мене запитують, звідки я – з Донецька чи Дніпропетровська.
Дуже дивуються, коли я відповідаю, що з Москви.
- Хотіли б залишитися у Львові назавжди?
Леонард: Не роблю довготривалих планів. Максимум на рік. Наразі мені
подобається у Львові, тож не планую від’їжджати.
Маша: Не знаю, чи все життя, та наразі хочу жити тут. Між Львовом і Москвою
однозначно вибираю Львів.
Леонарде, чи за час Вашого перебування у Львові місто змінилося?
Леонард: Львів змінюється, стає все більш туристичним. Через це центр дещо
перевантажений. Москва – це великий Сихів, біля кожної станції метро є своя
торгівельна, розважальна інфраструктура. У Львові ж всі стікаються на
Середмістя. Натомість туристи за його межі практично не виходять, напевно,
думаючи, що далі нічого нема. Тому багато цікавого залишається для них
непізнаним.
- Сьогоднішній Львів – це місто для мешканців чи для туристів?
Леонард: Важко сказати. Зараз, напевно, вектор розвитку більшою мірою
скеровано на туристів. Однак і для одних, і для інших Львів може дати значно
більше.
- Що би потрібно було змінити у Львові, аби люди хотіли приїхати і
пов’язати з ним усе життя (чи принаймні значну його частину)?
Маша: Змінити слід надто багато: медицина, освіта, транспорт… Все це
сьогодні неконкурентоздатне. Львів приваблює своїм минулим, своєю «легендою».
Цим він захопив і мене. Та для більшості цього недостатньо, адже його
буденність не занадто оптимістична.
Леонард: Люди прагнуть відвідувати Львів, хтось хоче тут залишитися. Тобто
проблеми непривабливості не існує. Вже сьогодні Львів популярний, також він
достатньо комфортний, особливо порівняно з іншими пострадянськими містами.
- В Москву можна приїхати, заробити, влаштувати життя, а у Львові є що
робити приїхавши «голяком»?
Леонард: Не рекомендував би. Співвідношення зарплати й цін тут явно не на
користь працюючих. В Москві теж все неоднозначно, та комусь вдається.
(с) Джерело:
ZAXID.NET
Автор: Віто Надашкевич
P.S. Кацапи, дуже вас прошу, не їдьте хоча б до Львова. Краще тікайте від своєї "встаючоїскалєн" далі на Захід - хай і там аборигени порадіють життю.