Євреї ігнорують «Бабин Яр»?

Відсутність на вшануванні пам’яті жертв Голокосту представників єврейської громади Києва, здивувала всіх присутніх.

Таке питання виникло у присутніх 27 вересня в урочищі «Бабин Яр» в м. Києві на покладанні квітів та вшануванні  пам’яті жертв Голокосту.
Президент, Прем’єр-міністр, голови Київської міської та обласної державних адміністрацій, керівники силових та інших відомств нашої держави, а також представники провідних конфесій України (УПЦ КП, греко-католики, мусульмани) вшанували пам’ять загиблих, у т.ч. хвилиною мовчання.
Водночас, відсутність на вказаних заходах представників єврейської громади Києва, м’яко кажучи, здивувала всіх присутніх. Не прийняли участь а ні Я.Блайх, а ні М.Асман, а ні О.Левін, навіть О.Фельдмана не було.  Не кажучи вже про таких «грандів» єврейського світу як І.Коломойський або В.Рабінович, які з числа усіх наших «професійних» євреїв завдяки своїм капіталам займають найвпливовіші позиції в єврейській громаді не лише України,а й світу.
Але на жаль згадані особи, насамперед Ігор Валерійович, не приймають участь у таких подіях. А кому як не йому - голові «Об’єднаної єврейської громади» надавати приклад. Мабуть саме тому й ходять чутки про те, що всі ці «високі» посади в єврейських громадських організаціях йому потрібні лише для піару та якості трибуни з захисту своїх бізнес-інтересів.
Формально віддувався за всіх євреїв народний депутат України від партії влади Я.Табачник. Мабуть лише йому стало хисту та поваги до своїх земляків і одновірців, які загинули у роки війни лише за своє походження.
Водночас, постає питання: а можливо усіх наших «професійних» євреїв злякала негода у вигляді проливного дощу, чи це все ж таки відкрите демонстрування лідерами єврейської громади свого опозиційного ставлення до діючої влади?
А можливо, що вся ця метушня навколо вшанування пам’яті жертвам Голокосту потрібна лише Президенту та органам влади? Адже їх не злякав дощ і вони поклали квіти у Бабиному Яру, вшанували загиблих хвилиною мовчання.
Цікаве питання… Та й відповідь напрошується сама.
Всі наші «вельмиповажні борці за єврейську націю» дуже полюбляють масові заходи, коли можна покрасуватись або проголосити черговий лозунг про утиски євреїв, а тут що? Ні тобі піару, ні реклами, ще й на квіти прийдеться витратитись.
От і виходить, що вшанування пам’яті загиблих євреїв - це питання влади та самосвідомих українців, а їм самим (Коломойським, Рабіновичам, Асманам та ін.) нема до цього жодного діла…
Але не забуваймо народну мудрість – без минулого нема майбутнього.