Після кадрових перетасовок у російському політикумі до В.Путіна почали доходити більш-менш реальні відомості про існуючий стан відношення українців до РФ та їх бажання (а скоріше його відсутності) йти зустрічним курсом до метрополії.
Не останню роль в цьому зіграло призначення «куратором» україно-російських відносин радника президента РФ - В.Суркова.
Перший же тверезий погляд на суспільно – політичні реалії розбив «рожеву» мрію російського керівництва щодо «одного народу», «одного менталітету» та «куди ж вони дінуться, рідненькі, без нашого газу».
Виявляється, що непохитна позиція українського керівництва у стратегічних питаннях зовнішньої політики, підкріплена реальними діями по зменшенню енергозалежності України від російського «Газпрому», якщо досі й не позбавила Україну ланцюгів, якими нас прикули до «братьскої» країни, то щонайменше розтягла їх на грані розриву.
В той же час, розібравшись у існуючій розстановці політичних сил, В.Сурков довів до В.Путіна те, що і так давно бачила вся світова спільнота – неефективність проросійської кампанії, в авангарді якої рішуче виступає В.Медведчук зі своїм «Українським вибором».
Переконавши російського лідера в тому, що ставка на кума не зіграла, В.Сурков запропонував шукати в Україні альтернативну проросійську організацію, яка, звичайно, ніяких чудес на майбутніх виборах і референдумі не зробить, однак дозволить хоча б мінімально зберегти російську присутність у політичній та громадській сферах нашої держави.
Здивував радник свого шефа і новиною як і куди «спустив» надані для популяризації проросійського вектору кошти його кум В.Медведчук. Виявляється, що «левова» доля із 100 млн. доларів, наданих РФ, пішла на потреби дружини Медведчука – О.Марченко та її проектів на телеканалі «СТБ». Залишок коштів було витрачено на примітивну, малозрозумілу аудиторії та неефективну рекламу «Українського вибору» замість створення потужної регіональної мережі та залучення до співпраці громадських організацій.
Отаке воно розчарування «по-кумівськи».