Толерантність завжди була однією з головних цінностей Львова, що й не дивно, враховуючи давні традиції його мультикультурності. В місті завжди жили і живуть представники різних національностей, культур та релігій, які вчилися долати суперечності, що неминуче виникають в процесі співжиття. Проте, у Львова завжди знаходилися «друзі», які прагнули демонізувати його образ та образ його мешканців. І дуже часто ці люди, живучи в нашому місті, спекулюють на його історії та реальності, зокрема на темі антисемітизму. Але, як це часто буває, за начебто добрими намірами ховаються власні, далеко не альтруїстичні інтереси.
Говорити, що антисемітизму у Львові взагалі немає - неможливо. Зрештою, як не можна це сказати і про практично будь-яке місце в світі, варто лише згадати нещодавні події у французькій Тулузі. Завжди знаходяться люди, які розділяють ці «хворі» стереотипи. Проте декому вигідно створювати образ Львова та подій як таких, що мають антисемітський характер, прикриваючись благими цілями.
У своєму інтерв’ю «Погляду» директор Центру дослідження юдаїки і благодійної організації "Єврейське відродження", голова міжнародної правозахисної організації для євреїв колишнього Радянського Союзу Мейлах Шейхет зазначив: «Міськвиконком вирішив надати преференцію у вирішенні питань збереження єврейської культурної спадщини, організації і проведення міжнародного конкурсу німецьким організаціям, які зруйнували єврейську культурну спадщину, міжнародним конкурсом вирішили легітимізувати існування Краківського ринку». Не запропонувавши свого реального, не підсолодженого примарними інвесторами та «благородними» спонсорами, проекту, вочевидь, легко звинувачувати нащадків, внуків «недобрих» німців. А міська влада завжди винна - діяльність трактується як неправомірна, а бездіяльність-як примусове доведення пам’яток єврейської архітектурної спадщини до аварійного стану.
В той же час, існує велика кількість об’єктів єврейської історичної культурної спадщини, які потребують значно більше уваги як у Львові, так і в області (Жовква, Стрий тощо). Чого вартують такі будівлі, як колишня синагога «Яків Глянцер Шул» (вул.Вугільна, 3) та приміщення, в якому до 1939 року діяв музей юдаїки (вул. Шолом Алейхема, 12), які перебувають в аварійному стані. Мабуть, вигнати тисячі людей, які торгують та не мають можливості отримувати гранти, з їхніх робочих місць набагато легше, ніж відновити прекрасні старовинні будівлі, які просякли духом історії.
Натомість, як повідомив кореспондент IA ZIK із посиланням на голову міжнародної правозахисної організації для євреїв колишнього Радянського Союзу Мейлаха Шейхета, науково-методичною радою Міністерства культури України затверджено «План заходів регенерації на території колишньої міської юдейської дільниці на вул. Федорова у м.Львові». План заходів передбачає постанційну реставрацію синагоги «Турей Загав» (Золота Роза), Микви, Бейс Мидраша. Залишки Великої синагоги будуть детально досліджені археологами. За результатами музеєфікації залишків Великої синагоги будуть створені археологічний театр та можливості експонування творів єврейського мистецтва. Звичайно, що потрібно будувати нові будівлі, бо старі можуть ближчим станом стати непридатними навіть для тимчасового перебування у них.
Звичайно, що план заходів із регенерації єврейської дільниці не має нічого спільного із широко рекламованим прес-службою Львівської міськради міжнародним конкурсом, організованим Центром міської історії Центрально-Східної Європи та Німецьким товариством технічного співробітництва GTZH. Неодноразово Мейлах Шейхет в один голос з начальником управління культурної спадщини ЛОДА Валерієм Потюком та Героєм України Юрієм Шухевичом наголошували , що згаданий конкурс був проведений не відповідно до законодавства України та міжнародних угод України зі збереження історико-культурної спадщини, отож його результати не легітимні. Мабуть, цікаво було б поспостерігати за реакцією «лідера», якби Уряд Німеччини передумав, підтримувати проект Ф.Решке, а виділив би грант для реалізації його «віщих» снів.
Такі амбітні проекти висуваються на фоні багатьох нереалізованих можливостей в минулому.Крім того, в окремих мешканців спостерігається прогресивна «готелефобія» - як не важко здогадатись - боязнь до будівництва готелів, зокрема на вул. Федорова, 23, 25, 28, на місці ансамблю оборонних споруд Цитадель – місце концентраційного табору «Шталаг-328», де і так нема чим дихати через сусідство ресторанно-готельного комплексу «Цитадель-Інн».
Цікавим є той факт, що такий великий акцент робиться саме на Цитадель, єврейський квартал та Краківський ринок. Безумовно, це проблеми, які потребують свого вирішення, проте враховуючи всі обставини це рішення не буде моментальним і за будь-яких обставин компромісним, тобто всі сторони будуть змушені поступитися якимись власними інтересами. Можна тільки припускати, чи не пов’язана така пильна увага із «бонусами», які можна отримати від реалізації цих проектів в короткій перспективі.
Саме тому, залишається сподіватися, що найближчим часом ці спроби спекулювати на історичних трагедіях припиняться. Слід належним чином вшановувати пам’ять жертв тих страшних подій, а не намагатися скористатися цим як нагодою, забезпечити власні інтереси.