На чиїй совісті смерть у "Графській садибі"?

«Звіряче вбивство у Графській садибі» – так, у сенсаційному стилі, називають ЗМІ Чернівців події, що сталися в ніч з 1 на 2 квітня 2012 року в районі заказника Цецино під Чернівцями. Вигадати гучний заголовок легко. Важче розібратися, що сталося насправді.

Газета "Правдошукач" спробувала це зробити. Результати нашої праці, спілкування із учасниками подій, багатогодинного аналізу та розшифровки аудіозаписів судових засідань опубліковано у спецвипуску газети "Правдошукач" № 9 (59), який можна прочитати та завантажити за цим лінком.

Окрему сторінку спецвипуску присвячено аналізу расистської істерії навколо цієї справи («Звіряче вбивство» чи брехливий расизм?» на 8-й шпальті), коли неточні та емоційні репліки зацікавлених осіб на грунті ксенофобських стереотипів поширюються деякими безвідповідальними журналістами, які навіть не взяли собі за труд відвідати судове засідання...

...У ніч з 1 на 2 квітня 2012 року до приймального відділення чернівецької лікарні швидкої допомоги прибіг чоловік і крикнув, що потрібна допомога пораненому в машині на вулиці. Черговий лікар Лариса Страфілова з санітаром забрали пораненого з салону машини на каталку. Під час огляду було встановлено смерть від ножового поранення в ділянці серця. Лікар також направила в травмпункт чоловіка, який кликав по допомогу, бо у нього було поламано руку та розбито ніс.

Дзюдоїста Олександра Савку привіз до лікарні підприємець Рустам Агаларов. Нині він знаходиться під арештом та обвинувачується у вбивстві Савки.

Є дві версії обставин, що призвели до трагічного фіналу. Обидві версії сходяться в тому, що Рустам Агаларов був винен 39 тис. доларів США банківському менеджеру Олені Доманіній і повертав борг частинами (станом на 1.04.2012 р. борг складав 24 тис. дол.).

Відповідно до версії Агаларова, він приїхав на місце події на запрошення Доманіної, щоб віддати чергову частину боргу. Але вона приїхала напідпитку і прихопила «групу підтримки» з міцних чоловіків, Кийовського та Савки, які зажадали негайної виплати боргу. Його машині заблокували виїзд. Йому погрожували вбивством та розправою над його сім’єю. Рустам Агаларов зателефонував братові та батьку, які на той час гостювали у Рустама, і просив їх приїхати. Тим часом супутники Доманіної втратили терпіння, і один з них, Савка, напав на нього.

Рустам Агаларов залишився живим лише тому, що родичі вчасно прийшли йому на допомогу. Що сталося при цьому з Савкою, він не бачив, бо був сильно побитий. Його брат та батько зараз поза зоною досяжності, тому він не має можливості поспілкуватися з ними про цю жахливу ніч.

Іншої версії дотримуються Доманіна, Кийовський, родичі та друзі Савки. Вони переконують, що Агаларов не збирався платити борг і заманив Доманіну в пастку, щоб вбити її. Оскільки Савка захищав Доманіну, Агаларови вбили Савку: Рустам вдарив битою по голові, його брат вистрілив жертві в спину, а батько добив Савку ножем у серце. Майже те саме стверджується в обвинувальному висновку, який оголосив у суді прокурор. Тільки про «замах на вбивство Доманіної» прокурор все-таки не фантазує, непевно вказуючи, що «убивство відбулося на грунті раптово виниклих неприязних стосунків». Ця версія, звісно, не пояснює, навіщо Рустаму Агаларову було везти вбитого в лікарню і чому після вбивства Савки Доманіна залишилася  в живих. Але такі нестиковки родичів Савки не бентежать. Для них «азери» – нелюди, дикі звірі, у вчинках яких нема і не може бути людської логіки. Той факт, що у «чужинців» багатонаціональні сім’ї (мати Рустама Агаларова – росіянка, жінка його брата – теж, його дружина – українка), у цю ксенофобську «логіку» не вписується і тому просто ігнорується. Так само ігноруються всі інші факти, що свідчать: конфлікт у Графській садибі ніяк не можна описати примітивною схемою під заголовком «звіряче вбивство».

«Правдошукач» уважно слідкує за судовим процесом по справі Агаларова. Ми бачимо, з якими труднощами стикається правосуддя. Свідки не розповідають всю правду. Відеозапис камер спостереження неповний.

На суд чиниться тиск деякими громадянами, які живуть за принципом «свої завжди праві, чужі завжди винні» та для яких почуття національної солідарності переважає нормальну людську стриманість, очікування компетентного рішення у справі, повагу до суду.

Ми вже розповідали про скандал, вчинений в суді матір’ю померлого Ларисою Скакун-Савкою, у публікації «Несподівані повороти у справі Агаларова». І ми б не стали знову до рішення суду писати про цю історію, але 19 вересня в одному з ультраправих блогів з’явилися бездоказові звинувачення у «брехні» на адресу «Правдошукача» та заклики до громадськості «підтягуватися» на боротьбу зі «звірями»-азербайджанцями, які, нібито, купили оптом правоохоронні органи, а на сдачу хотіли купити сім’ю померлого.

Не можна, щоб під час вирішення конфлікту, в якому є дві зацікавлені сторони, лише одна сторона мала можливість доносити людям свою позицію. Треба вивчити усі об’єктивні докази, вислухати думку усіх зацікавлених сторін та зважено викласти усі факти, щоб відділити правду від вигадок. Цим має займатись суд, але якщо хтось поспішає, оминаючи всі судові інстанції, винести історію на високий суд громадськості, «Правдошукач» не стоятиме осторонь.