У Польщі
намагаються залишити культурні скарби України
Поки Україна рятує
свої музеї від російських бомб і ракет, за кордоном виникає нова загроза —
юридична. Дві картини зі збірки Львівського історичного музею,
евакуйовані до Польщі заради збереження під час повномасштабної війни,
опинилися в центрі судового спору, який може створити небезпечний міжнародний
прецедент.
Йдеться не лише
про мистецтво. Йдеться про принцип: чи можуть культурні цінності держави, яка
захищається від агресії, стати об'єктом приватних майнових претензій саме тоді,
коли вони були тимчасово вивезені задля порятунку?
Російська війна
відкрила несподіваний фронт
Після початку
широкомасштабного вторгнення Росії Україна була змушена евакуювати частину
музейних колекцій до безпечніших місць за кордоном. Це рішення мало єдину мету
— врятувати безцінні експонати від знищення російськими ракетами.
Саме так до Польщі потрапили дві картини зі
Львівського історичного музею — портрет Роксолани невідомого художника XVI
століття та «Портрет юнака» Алоїза Рейхана. Нині вони експонуються у Музеї
Центрального Помор'я у Слупську в межах виставки «Пограниччя Європи – зі
скарбниці Львівського історичного музею». Однак замість спокійного повернення додому після
завершення виставки картини несподівано стали предметом судового процесу.
Спадкоємці Любомирських
заявили свої права
Представники
спадкоємців князя Анджея Любомирського вважають, що ці полотна колись входили
до родинної колекції Пшеворської ординації. Саме тому вони звернулися до польського суду з вимогою
фактично заблокувати повернення творів мистецтва до України.
За словами
адвоката Мацея Обрембського, родина вже багато років домагається повернення
мистецької спадщини Любомирських, а одним із можливих варіантів бачить передачу
полотен до майбутнього музею князів Любомирських у Вроцлаві.
Формально справа
виглядає як цивільний спір щодо права власності. Фактично ж вона торкається значно ширшої проблеми —
міжнародного захисту культурної спадщини країни, яка перебуває у стані війни.
Позиція України
однозначна
У Львівському історичному
музеї наголошують: обидві картини входять до державної частини Музейного фонду
України. Там також підкреслюють надзвичайно важливий юридичний
аспект. Події XX століття, пов'язані з переміщенням культурних
цінностей радянською владою після Другої світової війни, не можуть автоматично
покладатися на сучасну незалежну Україну.
Сучасна українська
держава не є стороною тих історичних рішень, однак саме вона сьогодні несе
відповідальність за збереження власної музейної спадщини. Про ситуацію вже офіційно повідомлено Міністерство культури України.
Це вже не перша
спроба
Особливе
занепокоєння викликає те, що подібна ситуація виникає вже не вперше. У 2023–2024 роках під час виставки «Геній Львова» у
Королівському замку у Варшаві спадкоємці також через суд намагалися заблокувати
повернення дванадцяти картин загальною вартістю понад один мільйон злотих.
Тоді після
завершення юридичних процедур експонати все ж повернулися до Львова. Саме цей досвід сьогодні дає підстави сподіватися, що
й нинішній конфлікт завершиться на користь України.
Небезпечний
прецедент для всієї Європи
Справжня проблема
полягає навіть не у вартості двох картин. Якщо суди почнуть створювати практику арешту музейних
експонатів, евакуйованих із країни, що стала жертвою війни, це поставить під
сумнів саму систему міжнародної співпраці між музеями.
Чи погодяться
після цього інші держави тимчасово приймати культурні цінності із зон бойових
дій?
Чи не побояться
українські музеї в майбутньому рятувати свої колекції за кордоном?
Такі рішення
можуть мати далекосяжні наслідки для всієї європейської системи охорони
культурної спадщини.
Мистецтво не
повинно ставати заручником війни
Українські музеї
не вивозили експонати для продажу чи передачі комусь у власність. Вони рятували їх від російських ракет. Саме тому будь-які судові механізми, які можуть
перешкодити поверненню цих творів додому, неминуче виходять далеко за межі
звичайного майнового спору.
Сьогодні йдеться
про відповідальність усієї Європи перед культурною спадщиною держави, яка вже
четвертий рік захищає не лише власну незалежність, а й спільні європейські
цінності. Адже мистецтво, евакуйоване від війни, має одного дня
повернутися додому — туди, де воно є частиною історії, пам'яті та культурної
ідентичності українського народу.