Шевченко тригерить руських. І це очевидно. Але чому? Бо він цілком відверто називав м*скалів – м*скалями. Майже 17 років жив у Петербурзі, але писав про те, як любить Київ.
За життя був більш відомий як портретист і тільки пізніше - як поет і прозаїк. Його постійно порівнювали з Пушкіним, адже щоб описати якесь явище, його потрібно з чимось зіставити. Порівнювали та знецінювали. На уроках літератури творчість Шевченка, звісно, проходили, але більше «для галочки», з якимись поясненнями, виправдовуваннями. Намагались роз'яснити всю незручність його текстів. А він дійсно був незручним, бо дуже реалістичним.
Пам'ятаєте, скільки рядків "Заповіту" ми вчили у школі? Перші вісім. Там, де "як помру, то поховайте", де він спокійно потім лежатиме та спостерігатиме за тим, як "реве ревучій" Дніпро. Думаєте, через те, що радянські вчителі не хотіли, щоб ми перенапружувались? Навряд. Не вчили, бо далі йдеться про інше. Про те, що сумувати нема коли. Про те, що "поховайте та вставайте", щоб окропити свою волю "вражою злою кров'ю".
Шевченко любив життя, а життя для нього - це свобода. Писав те, що хотів, називаючи речі своїми іменами. Чесність завжди обеззброює.
"Мы вообще более или менее любим извинять свои даже неизвинительные проступки и маскировать их чем попало, лишь бы казалось правдоподобно". Так писав Шевченко ще 1854 року в листі до Бр. Залеського. Він сам знав про свою неідеальність та не соромився її. Соромився одного - тих кількох творів, які написав російською. Написав, аби росіяни не думали, що він "малоосвічений" та не знає їхньої мови. Але потім до кінця днів своїх шкодував про те, бо відчував, що таким чином зрадив Україну.
Почитайте Шевченка. Там є й напуття на сьогодні, й опис тодішнього життя. Є те, заради чого ми всі боремось зараз, те, що нас об’єднує. Те, що не змогла знищити влада срср, і не вдасться російським ракетам.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.