Микола Костомаров і Тарас Шевченко про Хмельницького

Контроверсійний представник української історії Богдан-Зиновій, він же Теодор Хмельницький і досі не досліджений належним чином фольклористами та істориками і потребує глибшого розгляду та дослідження

Контроверсійний представник української історії Богдан-Зиновій, він же Теодор Хмельницький і досі не досліджений належним чином фольклористами та істориками і потребує глибшого розгляду та дослідження.

Микола Костомаров закінчив 1837р. історико-філологічний факультет Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та вивченням народної поезії, 1844р. захистив маґістерську дисертацію "Об историческом значении русской народной поэзии". Згодом викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845р. – старший учитель Першої Київської гімназії, з 1846р. – ад’юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

Отож у силу об’єктивних обставин зазнає впливу Московської т.зв.“школиісторії”. Цим самимможнапояснитим’якість у багатьох ключових моментах в оцінці історичних подій, постатей.

По переїзді до Києва 1845 року М.Костомаров знайомиться із Тарасом Шевченком: "Швидко, одначе, ми зійшлись і подружились" /Спогади про Тараса Шевченка.-Київ, 1982 с133/.

Ця дружба сприяла і в праці Кирило-Мефодіївському братстві. При різних політичних поглядах, Микола Костомаров займав помірковану, а Тарас Шевченко – радикальну позицію. Радикальні погляди Кобзаря власне і лякали його, однак,це не заважало їм плідно працювати у Товаристві  разом із Пантелеймоном Кулішем.

Широко відомий факт перебування Тараса Шевченка на Волині у 1846 році в складі Археографічної Комісії, зокрема у: Корці, Острозі, Дубні, Кременці, Почаєві, Берестечку. Не викликає подиву перелік цих місць і саметакий маршрут, бо це саме ті місця де перед Шевченком побував Микола Костомаров вчителюючи у Ріненській ґімназії. Він і запропонував товаришу по Кирило-Мефодіївському братству його до вивчення Волині.

Праці з історії України присвячені періоду 17 ст.: "Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси к России" (1857), "Черты народной южнорусской истории" (1861), "Южная Русь в конце XVII века" (1867), "Руина" (1879 — 80) та ін. Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов'янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства "Друшество" й ін. Ці історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.

Товариське спілкування Миколи Костомарова і Тараса Шевченка, різна оцінка постаті Хмельницького лише підтверджують факт їх світоглядних позицій справжніх патріотів України.

Варто більш детально розглянути фольклорні записи і супровідні пояснення авторитетного вченого-фольклориста, історика Миколи Костомарова, який досліджував особу Б.-З.Хмельницького і окремо присвятив йому історичну монографію через призму т.зв. козацьких літописів.

Учений підносить значимість для українців Б.-З.Хмельницького і намагається виправдати його дії, возвеличити на прикладі фольклорного запису пісні "Битва під Берестечком.1651" [6], коли М.Костомаров свідомо записавши пісню про Данила Нечая замінює його подвиги на подвиги Б.-З.Хмельницького:

4. Битва под Берестечком

Виписали козаченьки з високої гори

По переду козак Хмельницький на воронім коні

Проте Микола Костомаров заслуговує на надзвичайну шану, бо тут ж дає примітку у якій зазначає:

“В этой песне вместо козак Хмельницкий пели также козак Нечай, но здесь идет делоявственно о Хмельницком, а не об Нечае, погибшем за четыре месяца до берестечского сражения, то я вместо Нечай избрал имя Хмельницого”.

А далі ще цікавіше: “Странно, что в самом Брестечке, где и записана эта песня, поселянин расказывал мне о битве, происходившей некогда на родных полях его, довольно верно, но имени Хмельницкого даже и не слышал, а приписывал его дела Нечаю.”

Таку пам’ять волинян про "славного" можна пояснити ще одним записом-уривком пісні власне про Хмельницького, що і зафіксував Микола Костомаров:

3. Отривок о Хмельницком

Фольклорний запис надзвичайно сильно перегукується із Шевченковим трактуванням фігури Хмельницького:

Це чи не єдина пісня, яка збереглася у пам’яті народній та зафіксована фольклористами про Хмельницького як негативного представника в історії України.

Як зазначає Микола Костомаров:“цей уривок, єдиний з відомих до сього часу, де ім’я Хмельницького, прославлюване в піснях українських, представлене під народним прокляттям”.