ДИВА НОВИХ ЧАСІВ

ДИВОПЕРШОДЖЕРЕЛА

Коли маєш Знання, то читаєш хутко все, що стається з тобою, з твоїми близькими відразу.

Так сталося і цього разу.

Але вже на яву. Не уві сні. Не під час Молитви, а просто по середині дня.

Коли приїхали усі гуртом набрати цілющої водиці до ПершоДжерела, то кожен на думці, звісно, мав своє…

Хтось відразу став до молитви, хтось ополіскував посуд під свіжу воду.

Але так сталося, що усі давно вже не пили її.

Давно не були тут, і з неприхованим подивом і занепокоєнням, подумки відмітили собі, що Джерело вперше на їхній пам'яті таке замулене, таке сповільнене в своїй течії.

Але усі стали до своїх звичних дій.

Діти, помолившись, оглядаючи, милі знайомі місця, бігали за свіжим іменинником.

Дорослі – хто де…

Хто черпав водицю, хто слідкував за дітьми, хто замітав навколо часові, розчищаючи Джерело.

Перемовляючись між собою тішилися, що знову приїхали до Джерела, що не дивлячись на ранню прохолоду осені останнього вересневого дня маємо щасливу нагоду бути знову тут.

Проте, майже як завжди, оглядаючись на час, який швидко пролітає і для нас дорослих і для дітей, які гамірливо бігають схилами під ясеном по стежкам, які наввипередки просяться допомогти прибирати біля Джерела... повертаємося до звичного.

Мирські справи потребують свого.

Маємо робити хутко.

А й справді. Вимивши трубу і жолоб, з якого витікає вода, миттєво впоравшись із прибиранням, став допомагати набирати воду.

Набираю один бутель відмічаю, що він незвично довго, повільно наповнюється через повільний плин води.

Набираю другий, щоб не стримувати товариство, яке поспішає зустріти бабусю, маму, тещу, яка їде на дві гарні сімейні події.

Не завжди малюку буде перших п'ять років від народження.

Не завтра знову виповниться річниця зустрічі, знайомства і дня, коли побралися молоді друзі.

Треба ворушитися!

Але, набираючи третього бутля, помічаю, що вода з Джерела починає прибувати швидше, що не встигаю зловити звичну вже повільну течію.

Мої супутники теж із щирим подивом і розкритими очима дивляться, як криничне коло надзвичайно швидко заповнюється цілющою водою і переповнює його краї.

І все це в нас на очах!  Тут, і зараз, і вже!

Живе Джерело,– каже Ірина, і втішено, разом із Любомирком і Матвійчиком, прибираючи побіля Джерела.

Оксанка і Аня, які бігали з хлопчаками теж стишилися, побігли попити водички і вмитися. Дівчатка ж!

Ми з Петром, донабиравши води у бутлі і фляги, чистої і прозорої води, не могли надивуватися такій дивовижі.

Проте, знаючи про Вищі Сили, про Силу Господню ми дякували за такий знак. За таку науку.

Для нас і для дітей, які вже здатні запам'ятати диво Нових Часів. Диво, яке ми бачили на власні очі

Диво, яке дає нам Господь на утвердження Віри у складні життєві часи.

Дякуємо!