Історія лапландців у Росії, або "скачи, враже, як пан скаже"...
Наближається Новорічне свято. Вулиці розцвітуть гірляндами,
кожна домівка випромінювати аромат особливого, Новорічного, затишку – того, що
пахне свіжою хвоєю, мандаринами. Діти чекатимуть на Діда Мороза. І він справді
прийде до них – великий дід у синьому чи червоному кожусі з величезною торбою
подарунків. Вдавано-весело привітає малих, послухає віршики, тихцем у коридорі
візьме від тата-мами обіцяний гонорар і піде далі. Ну, можливо, його ще
пригостять канапкою та наллють чарчину.
Звідки узявся цей звичай, судити важко і навряд чи потрібно.
Так уже сталось, що у радянські часи образ Діда Мороза став близьким та рідним
усім дітям. На нього чекали і любили часом більше за рідного дідуся. Бо ж не
набридає своєю присутністю і подарунки роздає щедро.
Звідки ж узявся оцей Дід Мороз?
Всі у Союзі, і діти, і дорослі, були твердо переконані, що
він лапландець, хоча живе десь у сибірських лісах. Справді, плем’я саамів, або
лопарів чи лапландців і справді жило колись на Півночі Сибіру. Розводили
оленів, полювали, молились своїм богам… Жили так, як жили їхні предки від
початку часів і були при тім досить щасливі по-своєму. Але радянська влада
вирішила, що досить саамам жити по-старому, а саме час по-новому, спробувала
переконати їх, що у колгоспах оленярів їм буде краще, богів нема, а олені тепер
не їхні, а державні. Саами послухали зайшлих їм московитів і зрозуміли, що воно
їм зовсім не треба. Натомість ідейні «покорителі Сибіру» із партячейки
побачили, що тут ціле плем’я потенційних ворогів народу і тому до них і
застосували методи як до ворогів народу…
Словом, не дуже гуманно обійшлась радянська влада з родичами Діда
Мороза, що волею долі опинились у кордонах кривавої імперії.
І це ж який цинізм треба мати, аби одного із
саамів-лапландців, одного із недобитого племені, у якого, вочевидь, вистріляли
всю родину (якимось чудом вціліла лише онучка – Снігурочка), залишити лише на
забавку дітям та на глум дорослим...
Як воно
йому: приходити,
танцювати, роздавати подаруночки московитським дітям? А по святі, мабуть, тихо
плакати, обійнявши дивом вцілілого оленя і думати над тим, як не віддати на
поталу лютому ворогу онуку-красуню.
Мовляв, що ти можеш діду?
Ото тільки й
твого – вражих дітей веселити на свято…Танцюй, враже, як пан скаже.
А може
досить же глумитися над загубленим племенем.
Відпустіть Діда Мороза у Лапландію.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.