Ватяна хата.

Моя поезiя.

Ватяна Хата.

Десь у лiсах, серед лугiв,

Стоїть вона на кур'їх нiжках,

Спитаеш де? Та десь о там,

Стоїть вона як тая дiжка.

Вже похилилась, покосилась,

Її пiдперли як гиляку,

Iз вiкон вата вигляда,

Бо там живе той москоляка.

Вiн за душею нi краплини,

Не навiть зернятка не має,

Для нього нi чого святого,

I Бога бiльш вiн не благає.

В хатинi тiй замiсть святого,

Весить портрет його Владики,

Вiн матiр бiльш не поважає,

Своєму батьку б'є вiн пику.

За «Руский Мир», веде вiйну вiн,

I кулаками б'є у груди,

Вiн голосує, що слов'янин,

Вiн за Владику битись буде.

О так в ярмi усе життя,

Вiн промолився на Царя,

Схилив вiн голову як пес,

Це не людина, це вже «Бес»!

                  Автор: Лапiков Павло