Українська хата.

Моя поезiя.

Українська хата.

Серед полiв, лiсiв та лiсостепiв,

Вся розмальована квiтучими квiтками,

Охайна, як та добра господиня,

Стоїть хатина на землi Юкрайна.

Оспiвана в пiснях свого народу,

На полотнi змальована творцями,

Вона стоїть як та дiвоча врода,

Стоїть на мiсцi i стоїть вiками.

В цiй хатi вирiс Батько iз дiдами,

Молилась мати, молитви вiками,

Звучали з вуст, усiх наших батькiв,

За рiдну неньку i за землякiв.

Тут виростали ми i ми братались,

Одружуючись дiтей своїх плекали,

Але завжди навчали поважати,

Батькiв, дiдiв своїх сестру та брата.

Навчали нас, чужого не чiпати,

Та рiдних вiд усього вберiгати,

I гiдним бути сином Батькiвщини,

Нема святiшого! Нiж зернятко родини.

                       Автор: Лапiков Павло