Пси падлюки!

Моя поезiя.

Пси падлюки!

Коли стихають солов'ї,

I цвiркуни ще не стрикочуть,

Виття собаче наче грiм,

Пронизує цi темнi ночi.

В цей час, луна ще не зiйшла,

А сонце вже давно сховалось,

За обрiєм, он де, он там,

Там нiч i день вже поєднались.

Нас поселил у хатах,

Де ще учора смiх дiвочiй,

Лунав як пiсня солов'я,

 Вiн ливсь, нiчого не пророчив.

Ми не прийшли на чужину,

Не топчим землю ми святую,

Ми стоїмо на рубiжi,

Своїх кордонiв, в люту бурю.

Коли здавалось ось-ось-це,

Вже повна тиша до свiтанку,

Сiдаємо з братами ми,

Щоб повечерять бiля ганку.

Аж раптом замовкають пси,

Лиш на хвилинку (цi падлюки),

В ушах дзвенить, а душу рве,

Бо зараз розпочнуться муки.

Спочатку пострiл розрива,

Повiтря солодке вiд квiтiв,

А потiм пекло настає,

Гарматне пекло, екзiбiтiв.

I в цiй окраєнiй землi,

Де нещодавно блукав спокiй,

Брат-брата рiдного вбива,

I це триватиме до поки,

До поки зрозумiєм ми,

Та об'єднавшись, ми не встанем,

З колiн, з окраєной землi,

I разом, тiльки разом грянем!

Звитяги, прапори, герби,

То пiднiмають, то ломають

Незламна воля на землi,

Братерство, рiдного лиш краю!