Про радянську лексику у часописі «Критика»

Адміністрація порталу «Критики» 23 листопада видалила ці критичні зауваження, але 25 листопада знов повернула.

Мої запитання та зауваження до інформації у часописі Критика, які не були схвалені адміністрацією сайту для публікації, див. фото.

http://krytyka.com/ua/articles/chilni-mizhnarodni-naukovtsi-pysmennyky-ta-chleny-hromadskykh-orhanizatsiy-zvernulysya-z

Початок 23 листопада було видалено, 23 листопада вже знов є. Про всяк випадок дублюю тут.

Юрій Дзядик - 21 грудня 2015 року, 23:59

Цікаво, хто писав цей текст? Я давно вже не чув зворотів на кшталт

- "Спроби роздмухати широку кампанію"

- "заяви, сповнені інсинуацій"

- "Автори та підписанти цих заяв, чия фахова компетентність й особиста незаанґажованість викликає обґрунтовані сумніви"

Ці звороти - із радянської скрині. Терміни "інсинуації" та "підписанти" у радянський час вживали лише певні особи (переважно офіційні, партійні тощо).

На захист Грабовича є гарний допис Олександра Бойченка. Прочитавши його, розумієш, про що йде мова, і віриш йому.

На мою думку, захисники, які мислять і говорять радянськими штампами, лише зашкодять справі.

- See more at: http://krytyka.com/ua/comment/194#comment-194

Олег Коцюба - 22 грудня 2015 року, 05:57

Пане Юрію, дякуємо за коментар - текст насправді є дещо адаптованим прес-релізом. Жанр вимагає певних стриманих зворотів, бо про деякі речі можна було б написати й набагато різкіше і відвертіше, але жанр власне не дозволяє - однак дозвольте запевнити, що жоден із авторів не прихильний до «радянських штампів», а особливо ніколи ними не послуговувався. Вислови ці цілковито стандартні, а по-іншому описати ситуацію, яка склалася, видавалося у рамках цієї форми неможливим. Есей пана Олександра, натомість, справді належить до зовсім іншого жанру і підлягає іншим вимогам та правилам, читається по-іншому і виконує зовсім іншу функцію. Раді, що Ви з приємністю його прочитали. Дякуємо за розуміння.

- See more at: http://krytyka.com/ua/comment/194#comment-194

Наступні два моїх коментарі не з'явилися на сайті, Більш того, майже на дві доби зникло й те, що було (див. вище).

Перший текст розлогий:

Пане Олеже, кінь вовка за версту чує. Вислів «чия фахова компетентність … викликає обґрунтовані сумніви» миттєво викликає асоціації з брехливими заявами на адресу Андрія Сахарова тощо. Тому вирішив знайти лист на сайті Центру Донцова та пересвідчитися самостійно. Щоб не було совкове «не читав, але засуджую».

Довго шукав Центр імені Дмитра Донцова. Гугл і Вікіпедія посилали на адресу dontsov-nic.org.ua, яка чомусь не працює. Знайшов dontsov-nic.com.ua, виправив у Вікіпедії, https://uk.wikipedia.org/w/index.php?diff=17267572

Перші одинадцять підписів: Валерій Шевчук, Віталій Дончик, Ігор Калинець, Юрій Мушкетик, Роман Горак, Любомир Медвідь, Василь Откович, Василь Захарченко, Олександр Пономарів, Тарас Салига, Степан Давимука.

Залишаю тих, кого давно і добре знаю (особисто чи багато читав): Валерій Шевчук, Віталій Дончик, Ігор Калинець, Юрій Мушкетик, Любомир Медвідь, Олександр Пономарів, Степан Давимука.

І це ті, «чия фахова компетентність … викликає обґрунтовані сумніви»??

Вибачте, але «дещо адаптований прес-реліз», який містить це твердження — незрозумілий і чужий мені. Вважаю його войовничим партійним перебільшенням. Чую вовчий голос (неякісна робота коваля).

От есей Бойченка про Грабовича — йде від душі та серця, і миттєво вкладається у свідомість.

P.S.

Віталія Дончика добре знаю особисто, чимало спілкувався з ним на початку 1990-тих років як однопартієць по ДемПУ. Лише один епізод. Він був у Київраді головою комітету та/чи комісії. Я запропонував перейменувати станції метро Жовтнева на Брест-Литовська, Ленінська на Театральна або Академічна, Червоноармійська на Палац «Україна». Миттєве розуміння, згода, з поправкою Берестейська, оскільки українська назва міста — Берестя, давня літописна назва — Берестьє. Навдивовиж швидко це рішення з подачі Дончика було прийняте Київрадою.

Довідка з Вікіпедії. Брест Литовський — це польська назва після Люблінської Унії 1569. У Польщі до 1793 року були brzeskokujawskie та brzeskolitewskie воєводства, головні міста яких — Brześć Kujawski та Brześć Litewski.


Коли цей текст не пройшов, я його скоротив, і надіслав 23 грудня о 17:25. О 17:30 сфотографував на пам'ять відповідь адміністрації

Пане Олеже!

Порівнюю есей Бойченка про Грабовича — йде від душі та серця, і миттєво вкладається у свідомість.

«Відкритий лист на захист честі … » — стиль науковий, строго діловий.

Текст вище не враховує українську ментальність … Можливо, він і прийнятний для американського читача, але у українців викликає радянські асоціації та спротив.

Знайшов на сайті Центру Донцова лист, про який йде мова. З перших одинадцяти підписів залишив тих, кого давно і добре знаю (особисто чи багато читав): Валерій Шевчук, Віталій Дончик, Ігор Калинець, Юрій Мушкетик, Любомир Медвідь, Олександр Пономарів, Степан Давимука.

І це ті «мастодонти», «чия фахова компетентність … викликає обґрунтовані сумніви»??

Кінь вовка за версту чує.