Нещодавно побачив у супермаркеті, як хлопчик років п’яти питав батька: "Тату, а чому ми купуємо російський сир?" "Він не російський, він в Україні зроблений. Це тільки така назва", - пояснював батько.
Це було дуже показовим прикладом громадянської активності. Якщо продукти харчування та елементи побуту ми навчились вибирати, то розважальна сфера щоденно кормить країну-агресора.
Нещодавно письменниця Катерина Бабкіна написала проникливий під заголовком “Як ми можемо: чому під час війни йдуть концерти”.
У цьому тексті є влучні слова: "Ми звикли, що коли страшні речі зовсім поруч, живі задоволення і осмислена відсторонена діяльність – це єдина змога не збожеволіти від того, який ти маленький і безпомічний в принципі, не вивчити цю безпомічність і не лягти на підлогу скавуліти."
Але я маю кілька запитань до організаторів концертів і вечірок та їх відвідувачів.
Є такий клубний сайт . Ось все що, вам треба про нього знати:
Після реакції українських користувачів
Буквально кількох речень достатньо, щоб зрозуміти ідеологію ресурсу. І це стаття нікого іншого як головного редактора сайту!
Зайдемо ще раз на сайт. Київський фестиваль:
Київський нічний клуб:
Караоке-кафе:
Бар:
Питання до промоутерів і власників закладів: як це - кормити грошима за рекламу ресурси, власники яких не поважають твою країну?
Вечірку прорекламували. Йдемо за білетами. Потрапляємо на сайт .
Читаємо інформацію про сайт:
Ніби нічого особливого, але ще рік тому Карабасу не було соромно за російський капітал, а тепер вони навіть вставку “ru” з опису прибрали:
Та й Севастополь ще тоді був в списку українських міст:
Зараз він зник зі списку. Натомість компанії, якій належить “Карабас”, чітко повідомляє: “Крым - наш!”
Хоча є багато українських аналогів, українські промоутери виставляють квитки, а відвідувачі купують їх на сайті з 60% російського капіталу, про що ще в 2013 році :
Ось що собою являє :
Кожною гривнею, сплаченою на сайті Карабасу, ми фінансуємо “Русское радио” - те саме, з ефірів якого не вилазять Валерії, Кобзони та решта російської попси, яка проявила себе одіозними висловлюваннями на адресу України.
Тому друге запитання. Шановні відвідувачі концертів, вечірок та їх організатори. Я розумію, що відпочивати потрібно. Але можливо ми хоча б перестанемо фінансувати країну окупанта?
Останній рік ознаменувався розквітом української музики. Виконавці нарешті знову отримали щільний гастрольний графік через громадянську позицію слухачів та їх відмову від російської попси. Тепер прийшла черга посередників українського ринку розважальних послуг проявити свою позицію щодо бізнесу країни-агресора. Тим більше, що є повно українських аналогів.