Украінський кінематограф у 1900-1920 роках.

Видатні постаті та важливі події.

Українське кіно на початку двадцятого століття Після публічних показів хронікальних фільмів Йосипа Тимчменка та Альфреда Федецького український кінематограф . Вже на початку двадцятого століття демонстрація хронікальних фільмів стає чи не звичною справою. У великих містах, таких як Одеса, починають з'являтися іноземні представництва кіновиробничих фірм. Українці починають замислюватися над тип щоб робити свої власни картини. Намагаються зробити їх більш цікавими та естетично привабливими. Починають виникати перші кіностудії такі як студії Олександра Дранкова та Олександра Ханжонкова, але екрани майже монопольно контролювала французька кінофірма «Пате». Прагнучи підвищити свої прибутки вона почала знімати фільми на території України. 1908 року «Пате» випустила серію стрічок під назвою «Мальовнича Росія», три з яких стосуються України — «Мальовнича Одеса», «Мальовничий Київ», «Пожежа в Одесі». 1909 року московський продюсер Олександр Дранков робить фільми на українському матеріалі «Запорожець за Дунаєм», «Богдан Хмельницький», «Сенатська ревізія». Цього ж року була створена перша «кінодекламація» українською мовою «Як вони женихалися, або три кохання в мішках». Її за фінансового сприяння харківського прокатника Дмитра Харитонова поставив актор Олексій Олексієнко та зіграв у ній всі ролі. Олексієнко спеціалізувався на комедіях і пізніше зі своєю трупою зняв ще кілька водевілів: «Москаль-чарівник» (1910), «Бувальщина, або на чужий коровай очей не поривай» (1910), «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Кум-мірошник, або Сатана в бочці», «Сватання на вечорницях», «Жирівка-вихрестка». Фактично перший повнометражний кінофільм українського виробництва вийшов у прокат в 1911 році. Це була стрічка Данила Сахненка "запорозька січ", яка знімалася на місцях історичних битв. Фільм в 20 копіях демонструвався на території усієї Російської імперії. Пізніше Сахненко зняв «Любов Андрія» (1912) та «Полтаву» (1913). Почали набирати успіху зйомки театральних постановок. Були відзняті картини Наталка-Полтавка( за участь Марії Зинковецької), Наймичка та Москаль-чарівник. Протягом 1912-13 років. у Львові було створено студії «Фабрика-фільм» М. Мленця, «Кінофільм» Е. Порембського, «Полонія» Е. Лорембського, «Леополія» А. і Л. Крогульських, на яких спробували розпочати постійне кіновиробництво. В Одесі 1912 року починає роботу студія Мирона Гросмана «Мірограф». На ній випускають фільми «Жилець із телефоном» Д. Марченка, «Спритний апаш» Н. Бацилова, «Одеські каткомби» М. Медведєва і Д. Марченка, «Трагедію єврейської курсистки» Гросмана. З 1912 року царський уряд починає забороняти до показу будь-які фільми на націоналістичну тематику, зокрема було заборонено до показу хроніку з похоронів Миколи Лисенка.