Голодомор - геноцид?

Розставляючи крапки над "і"

Більш ніж 80 років минуло з часу трагедії, а деякі з нас все ще не усвідомили масштабність та природу цього колосального плану чи лише удають нерозуміння. Що ми сьогодні знаємо про причини, які заставили тоталітарний режим Сталіна вчинити цей злочин супроти українського народу? Щоб не заглиблюватися в дати, документи, статистику та особисту переписку таких осіб, як Сталін, Каганович, Косіор та інші, можемо в загальному виділити 2 площини мотивації комуністичного режиму 30-х років.

         Перша – економічна: СРСР станом на 32 рік мав значні фінансові зобов’язання перед рядом країн. Одним із основних ресурсів погашення боргів, за двосторонніми домовленостями, було зерно та продовольча група товарів. Відповідно до генеральної лінії партії, СРСР мав бути передовою державою у всіх без винятку аспектах. Тому думка про зовнішні борги не сприймалась як така. Також варто зазначити той факт, що голодомор в Україні відбувся на тлі всесвітньої фінансової «депресії», що у свою чергу значно знизило ціну на зерно при торгах на міжнародному ринку.

         Друга – політична: з розгортанням українізації в кінці 20-х років в Україні почав знову підніматись рух спротиву радянській владі. Люди масово відмовлялися вступати у колгоспи. Державні заготівельні компанії натикались щораз частіше на озброєні виступи селянства. Щораз частіше лунали заклики до виходу УРСР зі складу союзу. Комуністична влада прекрасно пам’ятала ту запеклу боротьбу, яку вела УНР та війська Нестора Махна. По суті, станом на 30-31 рік в Україні визріла передреволюційна ситуація. По всіх селах лунали заклики: «Верніть Петлюру!», «Хай живе вільна Україна!», «Геть СРСР»…

         У цій ситуації вищому керівництву держави прийшлось шукати методи придушення потенційного спротиву.

         Найбільш промовисто про їх суть висловився Станіслав Косіор – керівник компартії України, 1930р: «Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями».

         Сьогодні так звані прихильники «голоду у всіх республіках СРСР» пояснюють лихо виключно економічною площиною та нібито великою посухою чи неврожаєм… Насправді «всі республіки СРСР», яких торкнувся голод, мали у своєму складі етнічні землі українців: Кубань, Поволжя, Північний Кавказ, частина Молдавської Автономної Республіки. З «економічного» погляду говорять також, що завдяки «необхідним жертвам» вдалось підняти промисловість і т.д. Мається на увазі побудова таких гігантів, як Дніпропетровська ГЕС, Харківський тракторний завод, Миколаївський елеватор… Ну що ж, геноцид етнічного населення, мабуть, є достойною платою за прогрес… Дивним збігом є факт визнання СРСР державою зі сторони США, куди чи не найбільшу кількість українського зерна було відправлено саме у 1933 році.

         На 23 році незалежності маємо невирішену полеміку в українському суспільстві: а чи був голодомор – геноцидом? Так, 32-33-ті – це роки, в яких цілеспрямовано знищувалось етнічне населення українських земель! Статистика? Перепис населення УРСР 1926 року говорить про населення чисельністю 28 мільйонів 926 тисяч осіб, з них 85% - українці. Перепис населення УРСР 1937 року, який, до речі, довгий час був засекречений, дає нам знову цифру в 28 мільйонів 388 тисяч осіб. За 10 років населення зменшилось на 524 тисячі, при середньому числі природного приросту в 500 тисяч на рік? Частка українців на момент цього перепису становить уже 75%.

         Шляхом вирахувань та аналізу науковці дійшли висновку про прямі втрати від голодомору 32-33 рр. в 3,5 мільйони людей. Цифра 10 мільйонів втрат від цього геноциду виводиться із урахування відсутності народжуваності в наступні кілька років.

         Підсумовуючи політику партії, можемо виділити основні ознаки голодомору-геноциду українського народу. По-перше, це вилучення продовольства – злочин, спрямований на фізичне винищення. По-друге, 22 січня 33р. в розпал голоду Сталін і Молотов підписують постанову про заборону виїзду за хлібом, яка стосувалася тільки українців. Таким чином для нашого народу голод став смертельним, в той час як казахи мали шанс на порятунок. Названі пункти підсилюються фактом замовчування правди та відмовою від продовольчої допомоги. Коли світ вже дізнався, влада заперечувала будь-які докази голодування, та, аби довести правдивість власних тверджень, створювала так звані "потёмкинские деревни", куди завозить продукти та презентувала іноземцям заможність українського села.

         Рафаель Лемкін, науковець-правник єврейського походження, котрий вперше запровадив слово "геноцид", говорить і про його духовну складову – зросійщення, що перш за все виявлялось у політиці допреселення. Найбільш постраждали степові області, де села вимирали десятками, а чорноземи потрібно засівати. Тож за звільнені території заселяли росіян і білорусів, яким надавали переваги при працевлаштуванні. Більш того, спостерігалося різке припинення українізації, насамперед за межами УРСР, яку назвали причиною невиконання хлібозаготівель. Згодом була підписана постанова "Про припинення українізації на всій території СРСР", за якою безжально знищувалося все українське: школи, театри, географічні назви...

         Сьогодні більшість європейських країн разом зі США, Канадою, Австралією та країнами Латинської Америки визнали голод 32-33 років актом геноциду щодо українців. Із європейських країн офіційного визнання наразі немає від Великобританії, Німеччини, Франції та ряду Балканських країн.

         Однозначно і беззастережно відмовилась визнавати Голодомор геноцидом Росія. Північно-східний сусід не бажає визнати історичну справедливість, оскільки прийдеться понести всю повноту відповідальності за злочини, вчинені радянською владою.

         Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім’я їй – Голодомор. Її суть – геноцид.

         Україна та світ схиляють голову у скорботі.                         

         Ми не забули. Ми пам’ятаємо.