Злука УНР і ЗУНР. Акт соборності

Величний та вистражданий день в історії українського народу

Споконвіків український народ прагнув до єдності, адже кажуть, що саме в єдності наша сила. 22 січня 1919 року ця велика мить таки настала. Саме тоді був прийнятий універсал про об’єднання ЗУНР і УНР. Текст цього універсалу був таким: «…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу.» Так, мрія стала дійсністю, про це урочисто оголосили на Софіївській площі в Києві. Все місто було прикрашене синьо-жовтими прапорами, звичайно ж, така дата. Не варто забувати, яким важким та тернистим був шлях нашого народу до цієї значущої події. Скільки знущань та роз’єднань витримала наша держава. І ось, нарешті змучений, століттями розірваний український народ, немов вирвався з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській дрежаві. 

День 22 січня 1919 р. був одним із найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерідко трагічної історії, назавжди залишившись у пам'яті українського народу як свято Соборності України. Але до справжнього об'єднання справа так і не дійшла. Вже через кілька днів після проголошення злуки Директорія під тиском більшовицьких орд змушена була покинути Київ. Тому західним українцям годі було чекати якоїсь реальної допомоги з Наддніпрянщини. Справа боротьби з польськими агресорами цілком лягала на їхні плечі. 

Офіційно день Соборності в Україні відзначається з 1999 року. В 1990 році була проведена акція під назвою «Живий ланцюг». Цей ланцюг був утворений між Києвом та Львовом, як символ єдності східних і західних земель. Наприкінці 2000-х років традиція «живих ланцюгів» почала відроджуватися. В кожному місті створювалися ці ланцюги. В Києві, наприклад, на мосту Патона «живий ланцюг» символічно об’єднував лівий та правий береги Дніпра. 

Ідея єдності панувала у нашому суспільстві досить довго. Наш народ пишався такою важливою датою в українській історії. Проте революційні події 2013-2014 років докорінно змінили традиційні святкування в цей день. 22 січня 2014 року - це самий розпал революції гідності. Хіба могли ми уявити, що День Соборності України перетвориться на кривавий день в історії нашого народу? 

Саме в цей день пролилася перша кров на Майдані Незалежності. Це був Сергій Нігоян, на жаль, він був першим, але не останнім. З боку влади продовжується брехня, що силовики не мають вогнепальної зброї, як тоді гинуть люди? Колишній президент вітає Україну з днем соборності. Відбуваються численні арешти демонстрантів. МВС підтверджує лише одну смерть на майдані, в той час, як цих смертей було вже цілих чотири. Згадуючи події того дня, на очі навертаються сльози. Ми думали, що найстраніше вже позаду, але такий кривавий день соборності був лише знаком того, що все може бути ще гірше. Наша єдина країна припиняє бути єдиною в своїй території, але в той же час люди об’єднуюються національною ідеєю. Згодом спалахує справжня війна, яка триває і досі. Частина населення вважає себе зовсім не українською, пропагує чужі ідеї та гасла. 

Тим не менш вже близько дата святкування дня соборності в 2015 році, а ситуація не поліпшилася, тож залишається лише сподіватися та молитися за Україну, яка боролася протягом століть за свою свободу.

Кузик Анастасія

інститут журналістики

Київського Національного університету імені Тараса Шевченка