Передача Кримської області до складу УРСР

1954 рік

Передача Криму УРСР у 1954 році

ХХ століття – дуже важкий та важливий етап в історії Української держави. Перша та Друга світові війни, революції, партизани, дисиденти, шістдесятники – і це ще далеко не повний перелік, що відображає духовну боротьбу українського народу у цей період.

На ХХ століття також припадає одна важлива подія, що без будь-якої війни змінила територіальні межі УРСР. Це – трьохсотріччя «возз’єднання» України з Росією. Москва вирішила відсвяткувати його із великим розмахом, продемонструвавши усім республікам у складі Радянського Союзу свою міцність, силу і нероздільність.  Тож в усіх куточках республіки проводилися урочисті збори, виставки і концерти, фестивалі, конкурси. Цей ювілей дозволив українцям дізнатися про наукові дослідження, присвячені історії Хмельниччини І.Крип’якевича та В.Голобуцького, питанням українського мовознавства й літературознавства (І.Свєнцицький, М.Возняк). На сцені Львівського театру опери та балету імені І. Франка було поставлено оперу С. Людкевича «Олекса Довбуш», невідому раніше. Також зявилися книжки Н.Рибака "Переяславська Рада", П.Панча "Гомоніла Україна", Ю.Мушкетика "Семен Палій", В.Кучера "Устим Кармелюк". Отже, у цей період російська влада намагалася якнайповніше показати свою прихильність до усіх соціалістичних республік, а найбільше до України, таким чином бажаючи нарешті схилити їх на свій бік. На жаль, культурне піднесення було дуже коротким та непостійним, а за його наслідки довелося розплачуватися дисидентам та шістдесятникам.
1954 рік став роком нововведень та реформ у всіх сферах життя УРСР. На початку цього року замість м. Проскурів на теренах нашої держави постало м. Хмельницький, а Кам’янець-Подільська область відповідно трансформувалася у Хмельницьку згідно з указом Президії Верховної Ради УРСР. Проте головною подією все ж стала передача Криму до складу УРСР, що відбулася на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р.  "Про передачу Кримської області Із складу РРФСР у склад УРСР". Ця подія набула широкого розголосу серед населення, також відбулося її обговорення на першій сесії Верховної Ради СРСР (четвертого скликанння). На ній виступили депутати П. Тичина і М. Бажан, говорячи про те, що ця подія— вияв дружби і довір’я російського народу до українського, що це акт, котрий «прикра­сив наше велике національне торжество».

Існує багато гіпотез щодо підґрунтя передачі Криму УРСР. За однією ініціатива передачі приписується Першому секретарю ЦК КПРС С Хрущову та його позитивному ставленню до України. За іншою ж все набагато прозаїчніше і ця передача була не актом братерства, а вимушеною мірою, оскільки у Криму на той час склалася несприятлива економічна ситуація. На цьому позначилася післявоєнна розруха та брак робочої сили відповідно, адже відбулася депортація кримських татар з півострову. Звичайно, у Крим було переселено російське російське населення з регіонів, проте необхідних для господарювання у степовій місцевості  навичок у них не було. Тож Кримську область передали УРСР у 1954 році із таким формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР». Ця передача була тривалим процесом, зафіксованим на законодавчому рівні як РРФСР, так і УРСР. Отже, першим етапом було затвердження на засіданні Президії ЦК КПРС проекту Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР, що відбулося 25 січня 1954 року. І тут не обійшлося без ексцесів – Павло Титов (Перший секретар Кримського обкому КПРС) виступив проти передачі області до складу Української РСР. Його було негайно знято з посади та відправлено у Москву, де він обійняв посаду… заступника міністра сільського господарства РРФСР.

Другим етапом цього процесу стало ухвалення Президією Верховної Ради РРФСР передачі Кримської області Українській РСР від 5 лютого 1954 року.

І вже 3 етапом стало видання Президією Верховної Ради СРСР Указу від 19 лютого 1954 року.

Заключним етапом же стало затвердження указу Президії Верховною Радою СРСР і внесення змін до статей 22 і 23 Конституції СРСР, що відбулося 26 квітня 1954 року. Указ від 19 лютого та закон від 26 квітня підписав голова Президії Верховної Ради СРСР К. Є. Ворошилов.

Передача Кримської області була зумовлена як соціально-економічними, так і історичними аспектами. Вона перебувала у складі радянської України протягом 1954 — 1991 рр., а вже у 1991 р. за результатами референдуму було відновлено ​​Кримську АРСР для входження в СНД (за новим Сюзним договором), проте цього не відбулося. Україна впевнено стала на шлях до незалежності та у 1992-му році підписла підписала договір з Кримом, за яким він увійшов до її складу як автономна частина.

Отже, починаючи від 1954 року історія Кримської області, а пізніше АР Крим, була тісно та нерозривно пов’язана з Україною. Саме УРСР допомогла Кримській області стати на ноги, підняла її економіку (За часів входження Криму до складу Української РСР в Криму було збудовано Північно-Кримський канал (1932-1971), довжиною 402,6 км, і максимальною пропускною спроможністю 380 м³/сек, і площею зрошування - 380 тис. га, Сімферопольську ТЕЦ (1955-60) та тролейбусну лінію, що з'єднала Сімферополь, Алушту і Ялту у 1959 р.), розвивала та всіляко підтримувала культуру на її території, сприяла поверненню на історичну Батьківщину депортованого місцевого населення.

Тож передача Кримської області до складу УРСР у 1954 році була спричинена економічно несприятливою ситуацією, проте дала можливість більшості українських земель нарешті опинитися в межах однієї країни, розвиватися та функціонувати як єдине злагоджене ціле.