Віртуальна розмова з Зурабом Аласанія

Громадське телебачення

         Дістало! Передбачаємо, цей лист навряд чи  надрукує хоча б один засіб масової  інформації.

Не модно, не відповідає вимогам часу? Саме на таких хвилях в нашій

багатостражденій   країні робилися аж дуже не добрі речі. Що дістало? Остання  ( за часом) 11.11.2014 розмова в студії Еспресо TV президента  НТКУ Зураба Аласанії і відомого  журналіста Андрія Куликова з    Інною Кузнєцовою.

Тема:  створення Громадського  ТБ. Такого цинічного та  принизливого за своєю суттю інтерв’ю ми ще не бачили. А тому хотілося  викласти  наше сприйняття цього явища, яке так патетично та  багатообіцяюче назвали  усуспільненням державних ЗМІ.

По-перше: як свідчить історія – ніколи і нікому ще не вдалося  зруйнувавши щось – побудувати нове, цікаве, суспільно корисне.

         Аласанія думає інакше, однак хто дав йому право ( а й, справді, хто?)

 – так грубо, беззастережно вибудовувати теорію руїни.

Адже в жодному інтерв’ю його, чи  найближчих до нього людей, аж ніяк ми не побачили, що  конкретно, являтиме собою СТ.  І ми здогадуємося, чому? Та не знають вони. Тут інші завдання – знищити… Будете сміятись – аналогій безліч. Колгоспи, радгоспи, підприємства … нищили систему ( і це зрозуміло), а зруйнували  інфраструктуру.

         Тисячі промислових та с/г об’єктів  дивляться  сьогодні на нас вибитими  вікнами, дверима, іржавим залізом посеред міст, захаращеної  родючої землі.

         Далі: Люди добрі! Ви такі сучасні, креативні, так спрямовані на Європу – а де ж Ваші  демократичні «скрижалі?»

А чого  ж Ви повністю узурпували собі право вершити  долі ( вірніше зачищати все  живе навколо) великої кількості людей,  які не менше Вас люблять цю країну, і все життя підтверджували любов своєю працею, яка ще й «на біду» так ганебно-мізерно цінувалася. Чому ми  нікуди не тікали? Скажемо банальні речі – а куди? І це – по-перше. А по-друге (боїмося, Вам  це важко буде зрозуміти) -  ми любимо свою професію, служимо їй чесно і віддано… Знаємо, що  Ви тут скажете – «служите владі, співаєте  їй «осанни». Відповідаємо: так, і це було, є такий гріх, але хіба ми, як і ви, не були частиною тієї негідної системи, хіба нам це дуже подобалось, чи ми на цьому мали якісь дивіденди? Революція гідності, орієнтир на зміни  в країні – дали нам, журналістам ОДТРК,  усім творчим працівникам, надію на новий етап розвитку. Саме розвитку, а не знищення  регіональних ТБ і Р. Бо ми, і тільки ми знаємо справжні потреби, бажання глядачів та слухачів регіону. Ми з ними постійно спілкуємося, ми живемо з ними одними надіями і сподіваннями. Однак, тут, з’являєтесь Ви (невідомо хто) і кажете, що Ви все знаєте, все вмієте, на  кшталт « все знаю, тільки не літаю». Ви спитали хоч когось із місцевих журналістів, вислухали їх думки?

         А й справді – навіщо? Революційна доцільність все спише… А чи не здається Вам, - все це ми вже  проходили.

         В цьому   інтерв’ю (  воно стало останньою  краплею і для  авторів цих рядків) ви стверджуєте, що  журналісти ОДТРК не бажають  удосконалення, а місцеве ТБ  ніхто не дивиться. Абсолютна брехня.

         Маленькі ілюстрації: ХОДТРК «Скіфія» тільки у поточному році:  Міжнародний кінофестиваль «Кінокімерія». Велику золоту медаль отримав  фільм «Весна під прицілом» про  мужніх захисників вітчизни.

Ток –шоу  «Подаруй світло» - допомогло  знайти родини десяткам сиріт.

Гуманітарні проекти «Шевченко» та «Любіть Україну» -  де творчі працівники компанії читають  поезію Кобзаря та  кращі патріотичні вірші українських класиків і сучасників  про  Батьківщину. І знаєте, як наші земляки чекають від нас нових і нових проектів. І, повірте, вони у нас є. От тільки, на превеликий жаль, це нікому не потрібно. Хоча з іншого  боку – чому – «нікому?». А глядач, а слухач? Ви у нього спитали?

         Адже люди по той бік екрану чи  мікрофона, як і ми, творчі  працівники, ОДТРК напевне, більше за Вас хочемо змін у своїй системі, яка, і тут ми вперше  заговоримо з Вами в унісон, потребує докорінної реорганізації і оптимізації, але …і це однозначно – не знищення. Не забуваємо, кожному в двері і серце стукає війна.

Є і ще одна  мантра  від Вас, «креативних».

         Спротив усуспільненню ЗМІ чинять «красні  генеральні директори», щоб залишитись на посадах. Ми не знаємо, хто що чинить, ми бачимо реалії: в умовах тотальної ворожої небезпеки ( а ми, як  прикордонна територія, особливо це відчуваємо) – зроблено рейдерський крок, тотальну атаку на  інформаційну  безпеку країни.  То кому це на руку?

PS. За дужками теми залишаються  кричущі питання організаційно-правової неузгодженості рішення Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року щодо утворення ПАТ і закону  про «Суспільне ТБ і Радіомовлення України».

         Звертаємось до  усіх з пропозицією висловити свою думку, адже минув час мовчати, настав час говорити -  ПРАВДУ!

Надія Бічева, заслужений  журналіст  України

Анатолій Марущак, заслужений журналіст України

Василь Середюк, заслужений працівник культури України

Лідія Григор’єва, голова профспілкового  комітету

         від імені творчого колективу ТРК «Скіфія» 

                                                                           Херсон                   13.11.2014 року