"Козацька символіка"

Слава Україні!

Козацька символіка - віддзеркалення української національної ідеї. У ній – історія народу, шлях до свободи.

Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Серед них –  бунчук, корогва, булава та печатка з гербом. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври, значки, палиці тощо. Найчастіше    найбільшою святинею козацтва вважалася корогва – прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням. Найчастіше золотом вишивали образ Покрови пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, або козака з шаблею та мушкетом.  Козацькі прапори були здебільшого блакитного, жовтого, жовто-блакитного, білого, малинового, червоного й чорного кольорів. Кожний колір козацької атрибутики мав певне значення: синій – боротьба за свободу, надія, жовтий – сонце, світло, добробут, праця, гідність тощо. Козацька символіка є віддзеркаленням української національної ідеї. У ній – історія народу, шлях до свободи...

 Не можу не згадати про зброю.  Вона також входила до списку козацьких символів. Почнемоз шаблі. Ця непереможна зброя насичена мужністю і справедливістю. Запорожці відносили шаблю до справжньої, "чесної", благородної зброї. Навіть поява вогнепальної зброї, не похитнула ідеологічного значення меча. Навпаки, він підносився вище рушниці чи пістолета. Не вважалися запорізькою зброєю й дешеві, а через це доступні нижчим станам списи, ножі, келепи й сокири (хоч останні були страшною зброєю, нерідко набагато ефективнішою за меч). Як відомо, козацтво сповна віддало шану мечеві, чи точніше його аналогу – шаблі. З-поміж інших видів холодної зброї виняток практичні козаки зробили лише для келепа та булави: булава стала відзнакою влади, замінивши скіпетр або жезл, а келеп належав до улюблених об'єктів козацької симпатії: говорили, що він лише "торкає" ребра ворога.

Лук є важливим елементом на портретах козацької старшини, наприклад – на відомому портреті Байди Вишневецького. Лівою рукою Байда тримає шаблю, якої майже не видно, а правою – лук з поставленою на тятиву стрілою. Про не випадковість зображення легендарного Байди з луком свідчить широко знана дума, в якій оповідується, як козацький герой розправився зі своїми катами за допомогою лука та стріл. Присутній лук і на портретах інших лицарів: Петра Сагайдачного (гравюра при вірші Саковича на погреб гетьмана), житомирського старости Семена Дениска, козака на заставках карт України Гійома де Боплана тощо. Чи не найпопулярнішими фігурами української геральдики теж є зображення лука й стріл. (15) Схоже, якби остання розвивалася самостійно, то ці фігури посіли б у ній місце таких почесних геральдичних знаків, як меч та шабля.

Рушниця також займає почесне місце у козацькій символіці. Досить нагадати, що озброєна рушницею постать козака стала офіційним гербом Війська Запорозького. Таке саме зображення є на корогвах сотень, на печатках і портретах. Але найбільш яскраво символічне значення рушниці як лицарської, навіть богатирської зброї проступає в козацьких думах. З класичної думи про козака Голоту, записаної наприкінці XVII ст., видно, що невід'ємною ознакою козацького лицаря, окрім доброго коня та пишних шат, є його ясна зброя. Таким чином, рушниця міцно пов'язана з образом козака – як символічним, так і реальним.

Проте серед геральдичних знаків рушниця, на відміну від гармат та гарматних ядер, не зустрічається: загальноприйнята геральдика її не визнавала. Це, очевидно, відповідало сприйняттю вогнепальної зброї як "нечесної", "підлої", хоч і дорогої, що було притаманне багатьом народам світу. Численні докази цього можна привести і на українському матеріалі. Так, окрім відомого вислову з порівнянням холодної та вогнепальної зброї ("куля – дура, штик – молодець"), є низка фразеологізмів, які відносять два згадані типи зброї до різних оціночних площин: з кулею пов'язані негативні конотації ("дістати кулю в лоб"), а з штиком – позитивні ("здоровий, як штик). Козаки називали рушниці яничарками. Це неймовірно цікаво поринути в історію козацтва!