Стаття-враження від зустрічі із Я.П. Федорчуком

Студенти Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка вже звикли до зустрічей із відомими людьми. Не так давно ми мали змогу декілька годин спілкуватися із першим Президентом У

Студенти Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка вже звикли до зустрічей із відомими людьми. Не так давно ми мали змогу декілька годин спілкуватися із першим Президентом України Леонідом Михайловичем Кравчуком. А сьогодні, першого жовтня, до нас завітав Ярослав Федорчук український політик та громадський діяч, народний депутат України 4-6 скликань, один із засновників ВО «Батьківщина».

Мені здавалося, що зустріч із такою видатною особистістю передбачає певну емоційну напруженість, зосередженість. Адже в країні склалася складна ситуація: незабаром відбудуться вибори у Верховну Раду, на сході триває збройний конфлікт, суспільство вимагає позитивних змін. Але мої очікування не справдилися – бесіда із Ярославом Петровичем проходила невимушено, на питання із аудиторії народний депутат відповідав розгорнуто, незважаючи на те, що не на кожне з них можна було дати однозначну й чітку відповідь – доводилось говорити те, що аудиторія бажала почути.

Зустріч складалася з двох частин – спочатку ми переглянули документальну стрічку «Вони боролись до загину. Частина 1 – Холодний яр», потім вели полілог, задавали питання. Фільм, автором якого є сам Ярослав Федорчук, справив на нас позитивне враження. Правдива історія борців за ідеали не могла залишити байдужим. Справжні кадри тих часів, обличчя молодих хлопців, які обрали тернистий шлях боротьби за національну ідею, не дають нам, молодому поколінню, притупити в серці гордість за свою державу, зневажити цінність нашої Незалежності.

Історія, на жаль, має схильність до повторення. Пройшло 100 років і нова збройна агресія зі сходу змушує квіт нації братися за зброю. Як казав наш сьогодняшній спікер – «Росія ніколи не могла змиритися із прагненнями українців до власної держави». Це звучить досить різко і претензійно, але чи можна заперечити цю тезу? На жаль, ні. Як і століття тому, українці вимушені відстоювати своє право «панувати у своїй сторонці». Такими є суворі реалії... 

Зв’язок поколінь – це щось неймовірне. Слухаючи лекції з історії, переглядаючи документальні фільми про національних героїв ми, молоде покоління, морально загартовуємося і зміцнюємо свою національну свідомість. Саме в цьому і полягає цінність зустрічей, одна з яких відбулася сьогодні. Ярослав Петрович справив враження досвідченої, впевненої людини, патріота своєї держави.

Для багатьох студентів, які зібралися в аудиторії, фільм «Вони боролися до загину…» показав повстанців Холодноярської республіки з нового боку. У шкільну програму, наприклад, не входила інформація про те, що бійці Холодного Яру йшли у бій під лозунгами «Воля України, або смерть», не здавалися в полон ворогу, мужньо боролися до загину. На мою думку, відкривати для себе нові сторінки історії, якими можна пишатися – це велике задоволення, яке нам може дозволити історична наука.

Щиро сподіваюся, що у стінах нашого університету як можна частіше будуть з’являтися такі цікаві особистості, як Ярослав Петрович Федорчук. Молодому поколінню ж треба брати з когось приклад?

Семенченко Богдан

РЗГ 1курс 3 група