Економічне і політичне становище Київської Русі

...

Київська Русь – велика середньовічна держава, яка обіймала територію 800 тис. Кв. Км,з населенням 3-12 млн чоловік. Крім східнослов’янських племен до неї входили неслов’янськы племена (чудь, водь, мурама,чорні клобуки). Київська Русь - це конгломерат 20 племен і народностей.

            Господарство було натуральним – все необхідне вироблялося для себе,а не для продажу. Основні заняття:
1. Землеробство. Найдавнішою були перелогова та підсічно-вогнева системи. Вирубуючи і спалюючи ліс та чагарники,звільняли ділянки і удобрювали грунт попелом. Такі ділянки використовували протягом 2-4 років, після чого їх залишали. Протягом століть були розчищені великі території. Людина навчилася сама підвищувати родючисть землі. Так, виникла парова система. При якій частина землі залишалася незасіяною, тобто «відпочивала», перебувала під паром. Тим самим відновлювалася родючість грунту. Сіяли жито,пшеницю,просо,гречку,ячмінь.
2. Скотарство. Розводили волів, корів,коней,овець,кіз,свиней; з домашньої птиці – курей, гусей,качок.
3.Промисли(ловля риби,полювання,бортництво)
4. Ремесло біля 60 професій ( гончарство,ткацтво,металургія,обробка дерева,ювелірна справа та інші)
5. Торгівля. Через Київську Русь по р. Дніпро проходив торгівельний шлях «з варяг у греки». Він з’єднував Прибалтику, Скандинавію з Візантією. Іноземні купці продавали тканини, зброю, ювелірні вироби, а руські купці торгували медом, хутром, шкірами, воском. Спочатку роль грошей як засобу торгівлі відігравали худоба, зерно і хутро.  Потім в обігу були золоті та срібні монети інших держав. Перші руські гроші золотники і срібники з’явилися за часів Володимира Великого. Ярослав Мудрий карбував лише срібники. Володимир Мономах виготовляв золоту гривню. Слово «гривня» означало «голова(грива) тварини»
            Щодо політичного устрою Київської Русі, то на чолі держави стояв великий київський князь.  У його руках зосереджувалася вся влада, яка була спадковою. Він вважався власником усієї землі. Князь вершив суд. Тобто форма державного правління була монархічною. За порадою князь звертався до боярської думи.Важливу роль відігравали князівські з’їзди, що збиралися з ініціативи Великих князів для обговорення внутрішнього миру, оборони країни,правил престолонаслідування. В разі потреби князь скликав збори громадян- віче,на якому вирішувалися питання про військові походи,укладення угод,але віче не мало права визначати власну політику і приймати закони. Князі і бояри за служби від великого київського князя одержували землі. Отримуючи земельні володіння, вони потрапляли в залежність від великого князя і ставали його васалами,а великий князь- сюзереном.
Деяка знать користувалася правом спадкового володіння. Земельна власність, якою можна було вільно розпоряджатися – заповідати,продавати- називалася вотчиною. Вотчина передавалася у спадщину від батька до сина.
Вільні селяни об’єднувалися в сільські громади(верв,мир,село). Це було територіальне об’єднання, до якого входило кілька населених пунктів. Громада спільно володіла лісами,виписами і відомами.