Роль православної церкви та її братств в духовному житті українського народу.

Діяльність української правосланої церкви та братств врятували українську культуру від цілковитого занепаду у часи рішучого наступу католицизму ( XVI-XVII ст. )

Є три запоруки існування нації- мова, традиції та релігія. І не дивно, адже духовний розвиток кожної нації невід’ємно пов’язаний з цими поняттями. І хоча хрещення слов’ян відбулося ще в Х столітті, релігійна історія нашого народу не була стабільною і стрімко змінювалася, а то й взагалі опинялася на межі знищення. 

Прийняття християнства поглибило культурно-просвітницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства.

Християнство формувалося не як регіональна, а як світова релігія, що відігравала роль стимулюючого фактора міжнародного і міждержавного культурного спілкування. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.

У  XVI-XVII ст.  відбувається відродження української культури та духовності, завдяки діяльності братств та української православної церкви.

Духовний розвиток кожного народу пов'язаний з мовою, традиціями, релігією. Все це складає культури, без якої неможливе існування жодної нації.

Протягом усієї історії українського народу становище релігії було не стабільним, а деколи опинялася на межі знищення.

Для культурного і духовного розвитку нашого народу прийняття Люблінської ( 1569р.) та Берестейської ( 1596р.) уній мало негативні наслідки. Українська православна церква почала занепадати, оскільки втратила підтримку з боку Константинополя, що був захоплений мусульманськими країнами. Що ж до католицизму, то він навпаки поширив межі свого впливу, заручившись підтримкою Риму, в тому числі і на територію Польщі. Отже, православ’я опинилося під загрозою. З іншого  боку, завдяки поширенню Магдебурзького права, покращилося життя українського міщанства, яке перетворилося в сильний клас, що мав сильний соціальний та економічний вплив, особливо на релігійне життя, яке цього потребувало.

Таким чином старі церковні братства почали відновлювати свою діяльність, але тепер за мету ставили не лише внутрішню церковну працю, а й оборону країни. Адже перші братства ( XVст.) опікувалися братською церквою, забезпеченням її матеріальних потреб, наданням допомоги хворим, вбогим, також займалися оформленням церков. Але їх програма набула більш радикального характеру в умовах наступу католицизму.

Почали створювати братські школи, які мали релігійний характер, але в той же час забезпечували як інтелектуальний, так і духовний розвиток особистості. Вихованцями таких шкіл нерідко були відомі просвітителі, діячі культури, як, наприклад, Петро Могила.

У Львові, де суспільство зазнавало найбільше утисків, було засноване перше відоме братство 1453р. при храмі Успіння Божої Матері. Протистояння католицької та православної церков призвели до формування суперечливих релігійних поглядів, зародженням релігійно полеміки. Наприклад, видання книги Петра Скарги «Про єдність церкви божої» ( 1577р.) , у якій засуджувалася руська церква і пропонувалося укласти унію з Римом. Протягом тривалого часу цей католицький виклик не мав прямої відповіді. Але на противагу у 1581р. відбулася публікація Острозької Біблії,  що стало епохальною подією у всьому православному світі. Її примірники циркулювали далеко за межами України. Ця публікація була відповіддю на нові вимоги Реформації, що запровадила необхідною умовою релігійного життя прямий доступ до Біблії. Вважається,що українська полеміка почалася з твору Герасима Смотрицього  «Ключ царства небесного» ( 1587р.).

Перші друкарні були засновані при братствах. Львівська, Київська, Могилівська та ін. друкарні зробили неабиякий внесок у культуру нашого народу: вони видавали літургічні книжки для церкви, підручники – для шкіл, інші потрібні книжки для широкої аудиторії. Вагомий внесок  братські видання зробили не тільки до української самобутньої культури, але також і до культур інших слов’янських народів: книги розходилися по церквам таких країн, як: Болгарія, Сербія, Румунія, Росія. Однією з найбільших заслуг братств є видання «Апостола» і «Букваря».

Отже, у складний період для українського народу  XVI-XVIIст. діяльність братств та української православної церкви стала на захист культури нашого народу,  його духовності. Саме завдяки цьому підвищився рівень освіти , почали видавати книги та відкривати школи, але найголовніший здобуток – збереження власної самобутньої культури.