Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

Трипільська культура – історичний феномен IV-III тис. до н.е. Важко уявити, що за багато століть до появи єгипетських пірамід, за тисячі років до Греції, Риму, які вважаються «колискою культури людств

Трипілля-Кукутені вже понад століття, з часу свого відкриття (яке здійснив видатний український археолог Вікентій Хвойка) не дає спокою науковцям. На безліч питань і досі не знайдено відповідей.

Попри все, спадщина трипільців вражає.

Варто сказати, що походження їх досі невідоме. Щодо нього існує автохтонна теорія; на противагу їй, деякі науковці вважають, що трипільці були прафракійцями, які прийшли з Балкан. Компромісним є судження про те, що трипільська культура стала наслідком взаємодії автохтонних культур з Балкано-Дунайськими.

Розвиток трипільської культури тривав близько двох тисяч років. Ареал її існування простягався від Дністра на заході до Середнього Придніпров’я на сході. Пам’ятки цієї культури поширені, окрім українського Правобережжя, практично по всій території Молдови та Румунії.

Нині в Україні досліджено понад дві тисячі трипільських поселень, могильників та курганів, але це ще й не десята частина того, що ми знаємо про древню цивілізацію, яка обігнала свій час. Трипільська культура, на мій погляд, надзвичайно багатогранна, особлива і загадкова.

Все, що ми знаємо про неї, - відомо нам з археологічних джерел, з матеріальної спадщини трипільців.

Однією з обов’язкових складових трипільської цивілізації є протоміста. Трипільці вже у III тис. до н.е. йшли шляхом урбанізації.

На сьогодні відомо близько тридцяти трипільських протоміст. Вважають, що населення поселень-гігантів могло сягати 50 тис. осіб і що кожен такий комплекс був досить автономною державою, подібною до сучасних йому Уру, Шумеру та полісів майбутньої Греції. Поселення були укріплені сотнями двоповерхових будівель, що прилягали один до одного й утворювали єдину потужну стіну.

Збереглися різноманітні глиняні моделі храмів і житлових будинків трипільців, завдяки яким відомо, що їхні архітектурні споруди мали каркасно-стоякову конструкцію, обмазану товстим шаром глини. На другому поверсі кожної будівлі біля вікна був невеликий вівтар у формі хреста або кола, прикрашений спіральним орнаментом.

Крім таких комплексів, вивчено й громадські споруди, серед яких найцікавішими є «храми» з вівтарями, великою кількістю теракотових антропоморфних і зооморфних статуеток та розписаного керамічного посуду. Ці сімейні святилища мали форму прямокутника, п’ятилисника, кола або хреста і розташовувалися в центрі будинку. Деякі з них пов’язані з виконанням культів великої богині-матері.

Транспортними засобами у трипільців були сани і човни.

Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство та скотарство. 

Хоча трипільці і почали вживати металеві вироби, їхні знаряддя праці виготовлялись, як і раніше, в основному, з каменю або кісток тварин.

Трипільську кераміку можна по праву назвати визначальним феноменом, родзинкою культури. Керамічне виробництво трипільців досягло високого технічного і художнього рівня. Посуд виготовлявся трьох типів: господарський, кухонний і культовий. Слід наголосити, що трипільський кольоровий розпис кераміки — явище унікальне, його за якістю могли перевершити лише китайські вироби, але й вони програвали в оздобленні орнаментом. Трипільські орнаменти відображали світогляд цивілізації, мали релігійно-магічне навантаження. 

За глиняними фігурками вдалося встановити, що тканини, які виготовляли стародавні жителі України, мали візерунки, а це вимагає від виробників знання досконалих технологій ткацтва. Та й кравці з них були вдалі, – самих лише жилеток придумали близько 123 моделей, а жінки прикрашали себе щонайменше вісьмома видами зачісок, серед яких були знані нам косички та вузли.

Таким чином, з матеріальних джерел дізнаємося, що трипільці створили свою унікальну духовну культуру. Духовна діяльність трипільців спрямовувалася передусім на підсилення існуючого Світового ладу і протистояння Хаосові. В цій неперервній діяльності визначним було підтримання могутності людської душі.

Ще одним вражаючим фактом є свідчення про писемність трипільської культури, зокрема – знайдені піктограми і графічні символи. Деякі вчені стверджують, що трипільці мали в своїй основі буквено-звуковий алфавіт (український дослідник М. Суслопаров вважає, що саме від трипільців бере початок буквено-звуковий алфавіт народів Європи). Проте трипільська культура зникла раніше того часу, коли ця знакова система могла б перетворитися на справжню писемність. За багатьма посудинами можна спостерігати тільки процес її зародження, що тривав понад 1000 років.

Водночас були знайдені рештки астрономічних обсерваторій. Установлено, що святилища-обсерваторії мали майже всі міста та великі поселення. З них було створено єдину систему календарно-господарчо-обрядової служби.

Безперечно, Трипільська культура цікава ще й тим, що вона була своєрідною ланкою між Заходом і Сходом. За рівнем свого розвитку ця культура впритул наблизилась до перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту. Зникнення цієї надзвичайної цивілізації є таким же загадковим, як і її поява. Існує багато різноманітних версій, проте ніхто з науковців так і не зміг досягти згоди.

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що матеріальна і духовна культур трипільців має нерозривний зв’язок; унікальність цього історико-культурного феномену навряд чи можна ігнорувати чи вважати просто збігом обставин. Трипільська культура мала величезний вплив на формування майбутніх культур, давши вражаюче багату спадщину. Зв’язок із нею ми, українці, відчуваємо крізь епохи.

Будзяк Наталія, студентка КНУ імені Тараса Шевченка, 1 курс, журналістика