Не існує українця,який би не знав про історію доби козаччини,адже саме вона є основою нашої культури,нашого незалежного і справедливого духу.
Козацька доба – найяскравіший період української історії. Вона відіграла чи не найважливішу роль у становленні України як держави. В далекому 16 ст. була створена перша Запорізька Січ під величною рукою Дмитра Байди Вишневецького,і саме з того часу Козаччина-не просто Дике поле, а держава зі своїми законами,устроями,традиціями.
Козацтво в Україні було унікальним окремим суспільним станом з певнимим правами та привілеями, мало свою територію, незалежну адміністрацію. Соціальний склад козацтва був досить різноманітним. Козаками ставали кріпосні селяни, міщани, а також усі незадоволені феодально – кріпосницькими порядками та національно-релігійним гнобленням. Заселяти ж вони почали територію Дикого поля – територію вільну від натиску панівної верхівки, але небезпечну через загрозу нападу ординців. Тож люди,які почали заселяти цю місцевість, а пізніше утворили соціальний стан 'козацтво' були вільними, але мусили самостійно дбати про власний захист та безпеку.
Козаки були своєрідними «лицарями» своєї доби, і як усі лицарі,повинні були мати власну символіку. Козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави.Адже символіка – один з основних елементів становлення державності. Символіка є свідченням боротьби за самовизначення.
Відзнаки державної і військової влади у козаків називалися клейнодами. До них належали – корогва, бунчук, булава та печатка з гербом. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври, значки, палиці, тощо. Усі козацькі клейноди зберігались в січовій Покровській церкві, й виносилися тільки за наказом кошового отамана.
Більшість істориків вважають,що найбільшою святинею козацтва вважалася корогва- прапор. Він був одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорізького. Їх шили із найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням. Найчастіше золотом вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці Діви Марії- заступниці козацтва. Трапляються на бойових козацьких прапорах образи святих, найчастіше архістратига Михаїла, а також хрести, сонце, місяць. Козацькі прапори були здебільшого блакитного, жовтого, жовто-блакитного, білого, малинового, червоного й чорного кольорів. Козаки мали власні прапори, які урочисто піднімали під час морських та сухопутних походів. Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності, перемоги та відваги.До речі, це був перший прапор, малиновий з білим хрестом, і веде він свій початок ще від Дмитра Вишневецького, адже спочатку був його родовим гербом. Значна кількість прапорів має також жовту, синю або обидві барви. Тобто саме з того часу бере свій початок сучасний синьо-жовтий прапор. Кожний колір козацької атрибутики мав певне значення: синій — боротьба за свободу, надія, жовтий — сонце, світло, добробут, праця.
Найважливішу ознаку влади кошового отамана становила булава- палиця з горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Булава розкішно оздоблювалася, здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди була на видному місці; під час переговорів- у руках гетьмана, а під час виборів- на столі. «Булава – всьому голова» - казали запорожці.Дійсно, на той час саме вона була символом влади, гетьманування.
Ще одним важливим атрибутом був бунчук, держак із золотою кулею, з підвішеним кінським волоссям на ній, який символізував гетьманську владу. Вважається, що бунчук – не власне українського походження, а що його українці перейняли від турків. Відомо,що бунчук козакам вперше офіційно надав польський король Стефан Баторіє у 1578 році як знак звитяги.
Символом влади судді була військова печатка. Нею утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, маніфести, привілеї, дипломатичне листування.
Символом влади військового писаря був срібний каламар, відзнакою довбуша- литаври. Існувало правило, що без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду.
Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорізького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, а також міські герби.Гербом козацької України стала постать козака у кунтуші, підперезаного поясом, із шаблею при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я. Цей герб зображали на знаменах, на печатках, на документах, книгах.
А скликав козаків на Січову Раду, а також супроводжував під час походів звук литавр, які були відзнакою довбуша. Це був ударний музичний інструмент, який складався з двох котлів та натягнутої між ними шкіри.
Зброя для козаків також слугувала певним символом. Запорожці відносили шаблю до справжньої, "чесної", благородної зброї. Навіть поява вогнепальної зброї, не похитнула ідеологічного значення меча. Як відомо, козацтво сповна віддало шану мечеві, чи точніше його аналогу – шаблі. Лук був важливим елементом на портретах козацької старшини, наприклад – на відомому портреті Байди Вишневецького. Лівою рукою Байда тримає шаблю, якої майже не видно, а правою – лук з поставленою на тятиву стрілою. Про невипадковість зображення легендарного Байди з луком свідчить широко знана дума, в якій оповідається, як козацький герой розправився зі своїми катами за допомогою лука та стріл. Рушниця у козацькій символіці також займає почесне місце. Досить згадати, що озброєна рушницею постать козака стала офіційним гербом Війська Запорозького. Проте серед геральдичних знаків рушниця, на відміну від гармат та гарматних ядер, не зустрічається. Козаки називали рушниці яничарками.
Козацька доба – найвеличніша сторінка історії України. Символи цієї епохи є відображенням нашої національної ідеї, незламного духу і любові до волі. Культура нашої держави заснована на елементах козацького устрою. Неможливо уявити Україну без козаків,так само як козаків без прикметника «українські».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.