...І сила родилась в серцях

.

                                                             Над ватрою постаті юні хлоп'ячі,

 Заслухані в золото слів, що лились,

                                                                         Про славу минулу, про мрії гарячі,

                                                               Про волю, що прийде колись…

уривок з української повстанської пісні «При ватрі»

Чи чули ви колись пісню "При ватрі" у виконанні, найвідомішої англомовної української співачки, символу всієї нашої діаспори - Квітки Цісик? Не чули? Послухайте, а потім задумайтесь і запитайте себе: про що вона? Хто її автор?..

Торонто, Канада. 1948 рік. У вимушеній еміграції на іншому континенті опиняється справжній патріот та відданий активіст першої української скаутської організації "Пласт" - Юрій Пясецький. Громадський діяч, а окрім того поет та музикант, народився на Галичині в 1903 році у родині священика. Хлопчик з дитинства мав хист до музики та співів, тому згодом ця любов вилилась у цілу збірку пластових повстанських пісень "В дорогу", твори якої відомі кожному справжньому пластунові.

Восени 1911 року розпочався різкий патріотичний підйом та цікавість молоді до українських військових традицій. І саме тоді було створено юнацький військовий табір "Пласт", мета якого - сприяти патріотичному вихованню молоді, на християнських моральних засадах та високогуманних ідеях. Його робота продовжується і до сьогодні, але вже не в рамках військової організації, а як щорічні збори патріотів України, де молодь навчають правилам виживання у дикій місцевості, любові до рідного краю, справедливості. Сповнене пригод і несподіванок життя у лісі з ночівлею у наметах, гартує юнаків, прививаючи їм самостійність, впевненість та порядність.

Можливо у вас виникне питання: а чим "Пласт" відрізняється від того самого піонертабору? Відповідь проста: "Пласт" не просто дає змогу насолоджуватись природою та спілкуванням, він виховує національно-свідомих особистостей з високими моральними принципами. Саме тому діяльність цієї організації заборонялась тодішньою владою, адже "Пласт" - фактично осередок вольниці зростаючого покоління.

У 1922 році «на таборі», гуртом львівських пластунів, був заснований курінь "Лісові чорти". Одним з його учасників був і Юрій Пясецький. Саме тому, розуміючи, як ніхто, прагнення та бажання молоді розвивати у собі справжню любов до Батьківщини, він усе життя підтримував пластовий рух не тільки в Україні, а й за її межами, попри усі утиски та заборони. На той час, як відомо, «совєти» розгорнули активну антиповстанську діяльність, що мала на меті придушення національної свідомості українців. Знову… Радянський режим головним чином вів боротьбу проти Української Повстанської Армії, яка була військовим формуванням Організації Українських Націоналістів, тобто проти рушійної сили Українського визвольного руху. І до сьогодні не вщухають суперечки, щодо діянь тогочасних борців за свободу. Звісно, радянська ідеологія вплинула на наш світогляд, але скажіть, чи може кожен з нас точно відповісти на питання, ким же вони були: колабораціоністами, що співпрацювали з Німеччиною для своїх цілей, чи відданими патріотами, здатними на все заради своєї країни? Можливо колись ми і дізнаємось про це… Спроби офіційно визнати їх злочинцями виявились невдалими, однак, до цього часу для деяких людей поняття "оунівці" чи "бандерівці" являються лайливими і символізують якийсь український фашизм. "Цікавим" є і трактування червоно-чорного прапору УПА, який чомусь зараз став символом крові ворогів України та їхню смерть, хоча насправді ж червоний колір означає кров тих, хто пролив її за Україну, а чорний - українську землю.

Проте навіть відкритий державний супротив не заважав сильним духом та вірним Україні активістам вести повстанську діяльність. На той час "Пласт" - осередок військово-патріотичного виховання молоді, тому через утиски влади він став напівлегальною організацією, коли почав вести активну співпрацю з ОУН. Через це багатьох пластунів було закатовано і вивезено до Сибіру. Однак, жахливі діяння проти активістів не похитнули ідею, що жила у серцях молоді: ідею вільної та щасливої Української держави. Тому тодішні учасники "Пласту" продовжували допомагати Українському Визвольному рухові. Маючи змогу вільно пересуватись, юні пластуни передавали їжу та націоналістичну літературу політичним в'язням, а пластові осередки виконували роль "опорних пунктів" для оунівців, що, переходячи кордон, опинялись у незнайомих місцях.

На жаль, за активну повстанську діяльність, що супроводжувалась постійним нервовим напруженням в часи її найбільшого переслідування, Юрій Пясецький поплатився найголовнішим - здоров'ям. Дев'ятирічна недуга позбавила активіста змоги самостійно пересуватися і єдине, на що ставало сили,- грати на улюбленому фортепіано. Але це не знищило бажання підтримувати "Пласт" і боротись як справжній патріот за розвиток національної свідомості української молоді.

Зараз постать Юрія Пясецького відома кожному, від малого до великого, у Пласті . Старше покоління знає його саме за активну діяльність, а молодше - щовечора виконує пісні нескореного героя при ватрі.