... зателефоную у 102
І знову замінування вокзалу, щоправда цього разу вже не Центрального, а Дарницького.
Ну і все як завжди: вибухотехніки, правоохоронні органи... І нічого не знайшли.
Ну звичайно ж, нащастя:)
Ото вже комусь немає чого робити, так він влаштовує "навчання" нашим правоохоронцям, а то ж сидять без діла. А страждають люди, які не можуть вчасно дістатися місця призначення, ще й перенервують. Хоча, чесно кажучи, мені здається, що вже ніхто у серйозність цих замінувань не вірить.
Майже в усіх випадках телефонних "терористів" знаходять. І що саме цікаве - це дорослі люди! У яких, лише трішки, не вистачає клепки.
Мені "сподобались" слова розкаяння злоумисника, затриманого у Харкові (інцедент 5 квітня 2013 року, коли невідомий зателефонував з інформацію про замінування одного з харківських вокзалів, та навмисне не сказав якого саме, мовляв "нехай пошукають").
"Я був трохи напідпитку, я не тямив що робив".
Ну все! Це ж суттєво змінює ситуацію, і заслуговує на виправдання.
Це просто жах... Наше суспільство настільки вже здичавіло, що просто не вистачає слів. У цих ситуаціях радує одне, що винних знаходять і карають. Хоча з іншого боку, інших, на жаль, це нічому не вчить.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.