Рейдерский захват

3 апреля 2011, 19:40
0
745

Видай Олександр Вікторович +38 /067/ 230 – 62 –15 В 2006 році я підшуковував, щоб взяти в оренду виробниче приміщення з прилеглою земельною ділянкою, придатне для організації виробництва металевих зварних та кованих виробів.


Видай Олександр Вікторович +38 /067/ 230 – 62 – 15

В 2006 році я підшуковували взяти в оренду виробниче приміщення з прилеглою земельною ділянкою, придатне для організації виробництва металевих зварних та кованих виробів.

Група осіб, які представились нам посадовими особами Виробничого кооперативу (ВК) "Граніт" – Отрох Юрій Тарасович, мешканець смт.Макарів по вул.Черняхівська,16, який представився головним бухгалтером кооперативу, та Ревенко Володимир Антонович, також мешканець смт.Макарів (вулиця нам не відома, проживає на Чорнобильському поселенні, т.д.045.78.525.65), який представився заступником голови кооперативу, запропонували нам не брати в оренду, а купити за їх участі у кооперативу нерухоме майно – виробниче приміщення, площею біля 1300кв.м., з підсобними спорудами та бетонним парканом – колишній телятник, який є частиною майнового комплексу, розміщеного в с.Зурівка, а також відмовитись на нашу користь через селищну раду, так як територія цього комплексу перебувала не у власності кооперативу, а на праві постійного землекористування, від частини земельної ділянки, для обслуговування придбаного нами приміщення – спочатку площею 1,0га, а пізніше – площею 2,0га.

Ці особи пояснили нам, що вони діють від імені кооперативу, за прямим дорученням керівника ВК – голови правління кооперативу Швабія Івана Пантелеймоновича, на даний час – мешканця м.Ялта АРК по вул.М.Горького,4, кв.14 в селищі Гаспра.

Даний кооператив, відповідно до статутних документів, зареєстрований в смт.Клавдієве Бородянського району Київської області по вул.Фрунзе,15, і є власником вказаного майнового комплексу, розташованого в с.Зурівка Макарівського району Київської області по вул.Горького,11-б, який складається з кількох приміщень виробничого призначення загальною площею біля 3тис.м.кв., розміщений на земельній ділянці загальною площею 15,0га, наданій кооперативу за Державним актом на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 00040, виданим 04.08.98., на підставі рішення Макарівського селищної ради від 12.06.98.

Вказаний майновий комплекс є колишньою тваринницькою фермою – підсобним господарством промислового підприємства та був куплений кооперативом у попереднього власника на початку 1990-х років.

Отрох та Ревенко пояснили нам, що на той момент – в 2006 році, у кооперативу не було документів, які підтверджують право власності як на вказаний комплекс в цілому, так і на згаданий телятник, як його частину. Без цих документів вони не можуть оформити жодних документів у нотаріуса – ні договору купівлі-продажу, ні оренди, ні будь-яких інших щодо цього майна. Необхідно терміново виготовити документи на даний комплекс в цілому, що потребує коштів у сумі кілька десятків тисяч гривень, а грошей у кооперативу – не має. В свою чергу, на той час, нам терміново було потрібне приміщення для організації виробництва. Тому Отрох та Ревенко запропонували нам купити вказане приміщення в кооперативу за 60тис.грн, внести ці кошти частинами, які будуть спрямовані на оплату виготовлення документів про власність, а розпочати користуватись приміщенням – негайно, і власне договір купівлі-продажу цього приміщення – укласти нотаріально пізніше, після отримання кооперативом, за сплачені нами гроші, документів про право власності кооперативу на увесь майновий комплекс. Решту виробничого комплексу, вони пояснили, що теж хочуть продати, і після виготовлення документів – підшукають на нього покупця, так як у нас не було виробничої потреби і достатніх коштів на купівлю всього комплексу в цілому.

Для того, щоб хоч якось зафіксувати наші стосунки та домовленості, сплачені нами кооперативу суми на оплату купівлі, наше право на користування вказаним приміщенням та на першочергову його купівлю, Отрох та Ревенко запропонували нам, так як для нотаріального посвідчення будь-яких правочинів щодо комплексу, на той час вони належних документів про право власності – не мали, укласти, в простій письмовій формі, Договір, який назвати договором оренди майна, хоч він і включатиме перелічені пункти, які виходять за межі умов договору оренди, як гарантію наших прав та виплаченого нами кооперативу, в якості завдатку, коштів за придбання телятника, на що ми, будучи юридично необізнаними, погодились. Ми не знаємо, чи мали Отрох та Ревенко на меті одразу вчинити злочини і заволодіти нашими грошима, коли пропонували нам заплатити вказану суму і оформити наші правовідносини саме таким чином, чи така думка прийшла їм згодом, коли вони вирішили скористатись ситуацією пізніше, або їм такий варіант злочину запропонували їх нові співучасники в подальшому.

На виконання досягнутої домовленості, між ВК "Граніт" та Приватним підприємством "Техно-Строй-Монтаж-СВВ", щодо оренди згаданого приміщення, було укладено Договір оренди майна №3 від 10.09.06., строком на 3 роки – до 10.09.09.

Єдиним власником Приватного підприємства (ПП) "Техно-Строй-Монтаж-СВВ" є Видай О.В. – який перебуває у шлюбі з Вербицькою К.В., а тому дане ПП, всі його права і обов'язки – є спільною сумісною власністю даного подружжя, набутою під час шлюбу, і всі сплачені даним ПП кошти на користь ВК "Граніт" – належать нам сумісно, як подружжю.

Пізніше – 09.02.07., за домовленістю всіх причетних сторін, без розірвання Договору від 10.09.06., було укладено новий договір – Договір оренди майна №2 від 09.02.07., щодо до цього ж самого приміщення і на тих же самих умовах, між ВК "Граніт", як орендодавцем, та Вербицькою К.В. – як орендарем, оскільки ми, як подружжя, вирішили, що вказане приміщення більш доцільно буде оформити у приватну власність безпосередньо на Вербицьку К.В., а не на належну нашому подружжю юридичну особу.

Це укладання додаткового Договору робилось за погодженням та за участі Отроха та Ревенка, і мало на увазі, що всі сплачені з боку нашого ПП кошти на оплату вартості вказаного приміщення, зараховуються кооперативом, як сплачені нашим подружжям від імені Вербицької К.В., як співвласниці ПП, що вони підтримали, і мови про відмову від придбання у власність вказаного приміщення чи повернення до ПП вже переданих і витрачених кооперативом коштів – не могло бути, а покупцем продовжувало виступати наше подружжя в цілому.

Відповідно до п.1.3. обох вказаних Договорів, орендодавцем – кооперативом, було гарантовано першочергове право орендаря – Вербицької К.В., а фактично – нашого подружжя спільно, навіть при зміні власника чи інших непередбачених Договором обставинах, на купівлю орендованого Приміщення та на передачу в користування прилеглої території.

Згідно п.2.2.6. Договорів, орендодавець додатково гарантував орендарю першочергове право передачі у власність згаданого приміщення та прилеглої території, „...відповідно до взаємної домовленості...”

Так, у п.3.2. Договорів, також зазначено, що „...Сумарна сплачена орендна плата враховується при передачі орендарю приміщення у власність при оформлені договору купівлі-продажу...” – що також свідчить про те, що орендодавець зобов’язався надати Вербицькій К.В. першочергове право на купівлю згаданого орендованого приміщення та під видом орендної плати кооператив погоджувався отримати від нас завдаток за його продаж.

Згідно з п.8.8. Договорів, жодна з Сторін не має права передавати свої права та обов'язки, що обумовлені даним Договором, третім особам без отримання на це письмової згоди іншої Сторони – що додатково свідчить про те, що сторони даного договору, дійсно домовились про наступний продаж та отримання завдатку за продаж.

Особисто Вербицькою К.В. на користь ВК "Граніт", за Договором, в рахунок завдатку за оплату вартості згаданого прим+іщення було сплачено 34500грн 00 коп. Також, на користь ВК "Граніт" в рахунок завдатку за оплату вартості згаданого приміщення, з боку вказаного ПП, було сплачено 48336грн 00 коп. Загалом, з боку нашого подружжя від імені Вербицької К.В., як майбутнього покупця, на користь ВК "Граніт", в рахунок завдатку за оплату вартості купівлі згаданого приміщення, було сплачено коштів на загальну суму 82,836грн 00 коп.

Ця сума перевищує 60тис.грн – попередньо домовлену суму продажу вказаного майна – приміщення, пов'язаних з ним другорядних споруд, паркану, розміщених на прилеглій території, та за уступку права на прилеглу територію комплексу площею 2,0га, так як Отрох і Ревенко повідомили нам, що вартість оформлення документів про право власності кооперативу для майбутнього продажу – зросла, і ми погодились збільшити початкову вартість згаданого майна та розмір завдатку, і зрештою вони отримали від нас понад 82тис.грн.

Крім того, на виконання описаних домовленостей, з боку кооперативу 24.12.07. за вих.№57 було направлено офіційний лист-заяву до Макарівської селищної ради, з проханням вилучити з постійного користування кооперативу земельної ділянки площею 2,0га в с.Зурівка на користь Вербицької К.В.

28.12.07. селищною радою було прийнято рішення №351-19-У про надання дозволу Вербицькій К.В. на виготовлення техдокументації для укладання з радою договору оренди вказаної ділянки площею 2,0га.

05.03.08. – за участю Вербицької, представників кооперативу, селищної ради, РДА, УЗР, ВМА та інших контролюючих служб, було здійснено вибір та обстеження згаданої ділянки для надання Вербицькій в оренду, про що складено відповідний Акт.

Весь цей час – з вересня 2006 року по даний час, ми продовжуємо використовувати згадане нерухоме майно для здійснення власної виробничої діяльності. На об'єкті наявне наше майно, в приміщеннях в робочий час, а інколи – цілодобово при наявності замовлень, проводяться роботи з металом, нашими робітниками та залученими особами. На ніч та в неробочий час – всі приміщення з майном, матеріалами та інструментами, закриваються на замки та охороняються.

До квітня 2009 року – все відбувалось згідно описаних домовленостей: Отрох та Ревенко при зустрічах підтверджували свої наміри оформити купівлю-продажу на нашу користь, отримували гроші, а затримку пояснювали складнощами з оформленням необхідних документів, відсутністю достатньої кількості грошей у покупця решти комплексу, тощо.

Влітку 2008 року Отрох та Ревенко познайомили нас з Іващенком О.М., мешканцем смт.Макарів, та повідомили, що він погодився купити решту комплексу. Іващенко підтвердив, що він знає про наші домовленості з кооперативом і виплачений нами завдаток за згадане майно, визнає наше право на нього, і після оформлення комплексу в цілому в його власність – так як так процедура таким чином значно спрощується, він без додаткової оплати з нашого боку, враховуючи раніше виплачені нами суми завдатку, оформить на нас право власності на орендовані і займані нами приміщення та на відповідну частину території комплексу.

Ці особи також розповіли нам, що вони домовились між собою, що Іващенко отримає від кооперативу усі документи про право власності на комплекс в цілому, лише після того, як повністю виплатить кооперативу всю вартість своєї решти комплексу.

В подальших особистих зустрічах Іващенко неодноразово підтверджував свою обіцянку щодо реалізації наших прав на оплачене майно шляхом нотаріального оформлення продажу, але пояснював, що не може переоформити негайно – так як немає всіх документів, оскільки ще не зміг знайти і сплатити кооперативу всю домовлену суму, і той затримує документи.

В квітні 2009 року Іващенко, разом із своїм кумом та бізнес-партнером Завалідровим Сергієм Костянтиновичем, мешканцем смт.Макарів, прибули до офісу Видая, де вони повідомили, що ніяких домовленостей щодо отриманого завдатку в повному розмірі вартості згаданого майна, вони вже не визнають, що це виключно його справи з кооперативом, хай від нього той вимагає компенсації, і що вони здійснили переоформлення комплексу і орендованої його частини на підставних осіб, які перед судом будуть виглядати як добросовісні набувачі, територія комплексу належить також їм повністю, як власникам будівель відповідно до ст.120 ЗКУ, а тому вони вимагають негайно звільнити все орендоване майно і займану територію, інакше вони захоплять його силою і створять інші проблеми Видаю та його родині.

09.04.09. описані особи спробували вчинити рейдерство – силою: із залученням комерційної служби охорони та корумпованих працівників міліції, без згоди власника чи рішення суду, захопили, шляхом встановлення власних замків, блокування доступу і погроз, описані приміщення та територію, які на законних підставах перебували у володінні фізичної особи – Вербицької К.В.

На наше та нашого представника прохання, рейдери жодних документів, щодо обґрунтування своїх дій, представити відмовились, повідомили лише, що їх підтримує місцева міліція і продовжували висловлювати погрози і образи.

Рейдерство припинилось лише після телефонного дзвінка до ГУВС. Проте, хоч чергових РУВС та ГУВС і було повідомлено про рейдерство, про вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.162 ККУ, який належить до виключної компетенції органів прокуратури, про можливу причетність корумпованих працівників міліції, що теж є виключною компетенцією органів прокуратури, вимога про повідомлення черговими органів прокуратури про дану подію та залучення представників прокуратури до виїзду за даним повідомленням слідчо-оперативної групи, залишилась проігнорованою черговими, якщо ті не повідомили прокуратуру взагалі, чи працівниками останньої, якщо чергові їх все ж поінформували, але самоусунулись від участі у виїзді та розгляді повідомлення, з незрозумілих причин.

Більше того, нас запросили в кабінет до заступника начальника РУВС, де повідомили, що є скарга, підписана головою кооперативу Швабієм, з проханням до начальника РУВС звільнити від нас згадані приміщення, і що цю скаргу виконують працівники міліції, хоч вона явно перебуває за межами їх компетенції, а їх дії свідчать про перевищення влади і протиправне привласнення повноважень суду. В подальшому це "прохання" підписане Швабієм, і яке мало реєстраційний штамп і вхідний номер – зникло з РУВС у невідомому напрямку, хоча Швабій по телефону повідомив, що саме цього та жодних інших документів щодо майна кооперативу, не підписував взагалі.

Крім того, за нашою заявою про порушення справи та притягнення винних до кримінальної відповідальності за ст.162 ККУ, рішення про відмову винесено міліцією, з явним перевищенням влади (ст.365 ККУ), так як вирішення даного питання віднесено до виключної компетенції органів прокуратури.

Також, не зважаючи на свою явну незаконність навіть за формальними підставами, і на явні ознаки злочину за ст.365 ККУ в діях причетних до винесення і затвердження постанови міліціонерів, вказане рішення до цього часу прокуратурою не скасовано, рішення про наявність чи відсутність притягнення винних працівників міліції за ст.365 ККУ – до цього часу прокуратурою теж не прийнято.

Хоча наше телефонне звернення до ГУВС дало позитивні наслідки – спроби рейдерського силового захоплення нашого законного володіння, тимчасово припинились.

Проте далі продовжились спроби рейдерства із застосуванням судової системи та підроблених документів.

У вересні 2009 року Завалідрова Л.Н. звернулась до Макарівського районного суду з позовом до Вербицької К.В. про стягнення заборгованості за договором оренди та розірвання договору оренди, а згодом змінила позовні вимоги – просила визнати згадані Договори оренди недійсними, і зобов'язати Вербицьку звільнити згадані приміщення.

Свої позовні вимоги Завалідрова Л.Н. обґрунтовує тим, що 17.04.09. вона купила у Іващенка О.М. за 61400-00грн згадану будівлю – колишній телятник, який складає 31\100 частину Виробничого комплексу, що розміщено в с.Зурівка по вул.Горького,11-Б, за Договором купівлі-продажу, зареєстрованим у Реєстрі вчинення нотаріальних дій за №977, посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П.

28.04.09. Макарівським Бюром технічної інвентаризації було проведено державну реєстрацію даного Договір купівлі-продажу та видано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.04.09. №22602717,, на ім'я Завалідрової Л.Н..

Іващенко О.М., згідно позову, в свою чергу, купив вказану будівлю 29.07.08. , у складі зазначеного цілого Виробничого комплексу, у Виробничого кооперативу „Граніт”, за загальну вартість 200700-00грн, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у Реєстрі вчинення нотаріальних дій за №6317, укладеного в смт.Макарів, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П.

Крім того, раніше, між Вербицькою К.В. та кооперативом, в простій письмовій формі, було укладено Договір оренди майна № 2 від 09.02.07., за яким кооператив передавав у строкове платне користування (в оренду) Виробниче приміщення – вище згаданий Телятник, за щомісячну плату в розмірі 6500-00грн. Завалідрова Л.Н вважає, що до неї, як нового власника даного орендованого приміщення, перейшли усі права орендодавця за вказаним Договором оренди, з моменту державної реєстрації – з 28.04.09., а тому просить стягнути заборгованість, розірвати за несплату договір оренди та зобов'язати звільнити згадане приміщення.

Незрозуміло, чому суд прийняв даний позов до провадження, так як з Договору з 17.04.09. вбачається, що Завалідрова уклала його не як просто фізична особа, а як приватний підприємець. За Договором від 09.02.07., Вербицька К.В. виступає також в якості підприємця, а тому даний спір райсуду не підсудний, належить до виключної компетенції господарських судів. В судовому засіданні було оглянуто оригінал Договору від 17.04.09., який збігається з наданою копією. Під час останнього засідання, представник Завалідрової заявив, що в наданому примірнику Договору від 17.07.09. наявна описка, яка вже була виправлена раніше, і в правильному варіанті, Завалідрова в якості покупця, вказана не підприємцем, а просто фізичною особою. Проте, оглянуті в суді оригінали документів – вказаного Договору та інш., спростовують це твердження представника, і напевне свідчать, що найближчим часом буде вчинено також підробку вказаного документу, шляхом внесення до вказаного Договору змін "заднім числом".

З доданих Завалідровою до позову документів, вбачається, що Договір купівлі-продажу від 29.07.08., від імені кооперативу укладено Швабієм І.П., як головою правління, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого Бородянською райрадою трудящих від 20.12.91 за №168.

Проте, як вбачається із Статуту кооперативу, голова та решта членів правління, обираються не безстроково, а терміном на 2 роки. Відповідно до ст.16 Закону України "Про кооперацію", такі особи обираються загальними зборами на визначений статутом строк, але не більше ніж на 5 років. Оскільки у Договорі зазначено, що повноваження Швабія визначені згідно Статуту, незмінного з 1991 року – це свідчить, що його повноваження припинились в 1993 році. Проте, нотаріус, який посвідчував угоду, не надав даному факту належної оцінки, і не перевірив дійсність повноважень даної особи.

Крім того, відповідно до ст.15 Закону України "Про кооперацію", ст.98 ЦКУ, та згаданого Статуту, голова не може вирішувати одноособово питання продажу такого майна, це віднесено до виключної компетенції загальних зборів. У Договорі про відповідне рішення загальних зборів, як єдину законну підставу для здійснення продажу – не вказано взагалі. Також не зрозуміло, чому нотаріус, який посвідчував дану угоду, не надав даному факту належної оцінки, і не перевірив правомочність даної особи діяти від імені загальних зборів членів кооперативу.

Крім того, у телефонній розмові Швабій також повідомив, що на дату підписання вказаного Договору – 29.07.08., він до Макарова не приїздив, перебув за 1000км – вдома, у м.Ялта, і жодних документів щодо згаданого комплексу, листів, доручень чи Договорів купівлі-продажу – не підписував. Це можливо свідчить, що у вказаному Договорі від 29.07.08., підпис Швабія – підроблений, вчинений іншою особою, і що до цього злочину, можливо, причетний нотаріус, який посвідчував угоду. Також, підписи на різних наявних документах від імені Швабія – суттєво відрізняються, що також викликає сумнів про їх підробку іншими особами. Договори з нами, та інші документи – Швабієм особисто у нашій присутності не підписувались, ми їх лише передавали підписаними нами представникам кооперативу – Отроху та Ревенку, які нам згодом повертали їх з відбитками печатки кооперативу та підписом голови – Швабія.

Також, у Договорі від 29.07.08., вказано, що згаданий майновий комплекс належить кооперативу на підставі рішення виконкому Макарівського селищної ради №67 від 29.05.08., що також викликає сумнів, так як встановлення права власності на підставі рішення виконкому, законом передбачено лише для нерухомого майна, раніше не зареєстрованого в БТІ, придбаного не на підставі купівлі чи іншого відчуження, а збудованого його власником самостійно, і яке вперше реєструється особою, яка його збудувала. Проте, даний комплекс кооперативом не будувався, а був куплений у попереднього власника – промислового підприємства, яке збудувало той в якості підсобного господарства за часів СРСР, ще до створення даного кооперативу. Отже дане виконкому рішення – є підробленим, і Отроху та Ревенку, а також решті їх співучасників, це було достовірно відомо. У випадку, коли нерухомість було збудовано іншою особою і відчужено, але документи не збереглись – право власності на таке майно встановлюється виключно рішення суду.

Також, викликає сумнів саме існування вказаного кооперативу – за вказаною адресою, згідно відмітки пошти на судовій повістці, дана організація – не існує. З Договору продажу вбачається, що статут кооперативу був зареєстрований ще в 1991 році, без відомостей про проведення перереєстрації, отже – не проходив перереєстрацію, відсутні відомості про присвоєння кооперативу ідентифікаційного коду, сплату ним податків, перебування на обліку в податковій та в інших органах, подання звітності, тощо. Проте, на документах від імені кооперативу – наявний відбиток печатки з назвою та кодом, тобто сучасного зразку після 2006 року.

Також, у згаданих Договорах купівлі-продажу, вказано інші завідомо неправдиві дані: п.6 – продавець (кооператив та Іващенко) гарантує, що майно, яке продається, в "…спорі не перебуває, … прав на нього у третіх осіб – не має…" , п.7 – об'єкт оглянуто, недоліків не виявлено, … об'єкт прийнято покупцем, п.8 – продавець гарантує, що повністю звільнить відчужуване майно від належних йому речей для вільного користування і безперешкодного володіння, та передасть наступного дня після підписання договору. В той же час, згадані приміщення законно – на підставі укладених договорів про оренду, про завдаток за купівлю, про першочергове право на купівлю, перебувають у нашому володінні і користуванні з 2006 року до цього часу, там щоденно, а інколи – цілодобово, проводиться виробнича діяльність, в неробочий час – приміщення закривається нами і охороняється, там зберігаються наші матеріали та інструменти, про що всім вказаним особам було відомо, так як в нашій присутності вони там неодноразово бували, отримували від нас сплату рахунків також за електроенергію, вели з нами перемови, тощо; доступу до цих приміщень – жодні стороні особи крім нас і за нашим дорученням, зокрема перелічені – не мають, ці приміщення описаним особам – не передавались до цього часу; інвентаризація з боку БТІ – жодного разу не проводилась, працівники БТІ до цих приміщень – не допускались, а дані інвентаризації – підроблені ними та вигадані без внутрішнього обстеження приміщення, отже є фіктивними, та інш.

Крім того, з досліджених в суді документів – листів-вимог про звільнення згаданого приміщення до Вербицької К.В. від імені Швабія та Завалідрової, та їх конвертів, вбачається, що виконані вони однією особою, одним почерком та відправлені з Макарівської пошти одночасно – про що свідчать дати та суміжні номера наклейок на рекомендованих листах. Зворотною адресою кооперативу зазначено – смт.Макарів без вулиці та номеру будинку.

Також, слід врахувати, що сім'ї Іващенків та Завалідрових перебувають між собою у дружніх відносинах, є кумами, спільно ведуть бізнесові справи, зокрема – на початку квітня 2009 року, ще до спроби рейдерського захоплення та до укладання згаданого удаваного Договору купівлі-продажу від 17.04.09., Завалідров удвох з Іващенком, прибули до офісу Видая, де відбулась описана розмова.

Викладене свідчить, що усі перелічені особи, можливо, діють за спільним умислом, спрямованим на порушення наших законних прав та заволодіння нашим майном та коштами, і можливо – також з метою порушення державних інтересів та заволодіння комунальним майном.

Оскільки в тому випадку, якщо кооператив – є фіктивним, рішення виконкому – незаконним, підписи – підробленими, справжні власники комплекс – відсутні або їх не можливо встановити, чи не можливо довести право власності цих осіб на комплекс, в такому разі – увесь даний майновий комплекс та вся земельна ділянка, на які він розміщений – підлягають передачі в комунальну власність, як безгосподарне нерухоме майно за рішенням суду, а перелічені особи – можливо намагаються безпідставно та злочинно привласнити майно, яке повинно перейти у комунальну власність Макарівської селищної територіальної громади. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.