31 жовтня - День Реформації

20 октября 2011, 05:52
0
430
31 жовтня - День Реформації

У цій статті розглядається питання: чи можуть ідеї Реформації плідно використовуватися в Україні сьогодні? Чи може Реформація дати належні відповіді на питання сьогодення?

31 жовтня ми святкуємо початок протестантської Реформації. Мартін Лютер видав у Віттенберзі 95 тез, і розпочався процес, який було вже не зупинити. Реформація дала відповіді на нагальні питання того часу:

– Як людина може спастись? Своїми добрими вчинками чи лише через працю Христа?

– Чи досить сказати, що ви розкаялись у своїх гріхах, чи все ваше життя має свідчити про те, що ваше життя змінилось?

– Чи отримуємо ми благодать через священників та таїнства, чи ж ми отримуємо її лише через живу віру в Ісуса Христа?

– Що значить бути християнином – що ви іноді ходите до церкви, чи ж значить, що ви є членами церкви та ваше повсякденне життя перетворюється все більше й більше силою Святого Духа?

 

 

Перше питання: Реформація та українське суспільство

Україна була і залишається «прикордонною смугою». Її народ належав та перебував під впливом Заходу та Сходу. Історія України відображає постійне протистояння цих двох ознак (ідентичностей). Про це свідчать українська мова та література, це ж стосується української культури та політики. Сучасна політична криза відображає таке ж напруження.

Але що можна сказати про реформатське богослов’я? Україна відкрита до ідей Реформації чи ми маємо погодитись із тим, що Реформація – західного походження і тому ніколи не «підійде» Україні? Чи маємо ми вірити, що існує неподоланна прірва між східною православною та західною протестантською релігійністю?

Я не вважаю, що ідеї Реформації обмежені Заходом. Це зрозуміло навіть із того факту, що реформатські церкві є не лише на Заході, але також в Азії, Африці та Латинській Америці. Ще важливіше інше: Реформація проголошувала, що вона є поверненням до того, про що говорить та чому вчить Біблія і рання церква. Гаслом Реформації було: людина спасається лише через благодать, лише через Христа, лише вірою в Ісуса Христа! Ми знаємо про це лише з Писання!

Реформати довели той факт, що це віровизнання не було новим, адже відображало вчення Писання та ранньої церкви. Це зробило ідеї Реформації цінними для всіх культур та часів. Реформація 16 століття змінила не лише серця та життя окремих людей. Також вона привела до змін у суспільстві: християни брали активну участь у його житті та відстоювали честь Бога в суспільному житті. Їх особисте освячення позитивно вплинуло на мораль їх країн. Сьогодні це значить, що реформатські християни, які є вірними Богу, будуть позитивно впливати на оточуючих та всю країну! Богослов’я Реформації вказує людям на Христа та допомагає виконувати їм громадський обов’язок: жити в сучасній Україні відповідально перед Богом та людьми.

 

 

1. Слава Бога

 

Одним з основних положень Реформації є те, що наше життя – як особисте, так й суспільне – має бутибогоцентричним. Ціль нашого життя – віддавати славу Богу та радіти спілкуванню з Ним вічно. Для багатьох сучасних людей це звучить як голос з іншої планети. Більшість людей живуть перш за все для того, щоб реалізувати свої власні цілі: заробити на життя, зробити кар’єру, придбати квартиру, мати родину… Під час Реформації ситуація була майже такою ж, такий підхід до життя притаманний не лише Україні – це наша людська природа! Саме так людина завжди та всюди хотіла жити: на першому місці – мої власні інтереси!

Але хіба погано намагатися заробляти гроші чи купувати квартиру? Звичайно ж ні! Але Реформація направляє наше життя та наші цілі в їх правильній перспективі: ми створені за образом Бога. Це значить, що наше життя – не випадковість, це – дар Божий. Через це Він хоче, щоб ми вшановували Його в нашому житті. Чому ми маємо вшановувати Бога? Тому що Він – тиран, який не хоче, щоб ми були щасливими, і претендує абсолютно на все? Ні – навпаки! Тому що Бог – наш Творець, лише Він Один може розповісти нам про те, як наше життя може стати чудовим! Життя стає кращим, коли ми живемо відповідно до Божої суверенної волі та закону, коли ми живемо в спілкуванні з Богом, нашим небесним Батьком! Без Бога наше життя може бути лише егоїстичним: все рухається навколо задоволення моїх потреб, моїх почуттів, моїх … Але таким чином ми пропускаємо ціль нашого життя, та не тільки під час нашого короткого життя на землі, але також й у вічності! Така постійна жага до більшого та кращого не дає нам миру або щастя, та це зовсім не нагадує піклування про свого ближнього: це – «виживання найбільш пристосованого». Реформатське богослов’я може бути сильним інструментом, щоб повернути нас до першоджерела нашого існування. Жан Кальвін, ДжонатанЕдвардс та багато інших реформатських богословів разом з отцем церкви Августином наголошували, що серце людини заспокоюється лише в Бозі. Це не є втечею зі світу, але єдиний шлях до плідного життя та праці. Лише коли ми знаходимо мир у праці Ісуса, наша власна праця буде приносити плід для Бога та ближнього!

 

 

2. Роль Біблії та передання

 

Реформація, перш за все, хотіла «повернутися до джерел» та заохотити людей читати та вивчати Біблію. Писання, насамперед, дано не «професіоналам», не тим, хто вивчає богослов’я. Писання – це живе Слово Бога для громади, Божого народу! Через просвітлення Святим Духом громада чує голос небесного Отця в Писанні та в проповідях, які пояснюють Писання.

 

Реформати спонукали проповідників особисто вивчати Слово Бога, але також ретельно готуватися до проповідей: для того, щоб бути спроможним «пасти отару» Словом Божим, пастор повинен мати належну богословську підготовку. Одним з великих досягнень Реформації було те, що церква знову усвідомила важливість вивчення Писання на мові оригіналу. Лютер та Кальвін написали багато ґрунтовних коментарів по книгам Біблії.

 

Сьогодні ми раді, що в Києві працює Євангельська реформатська семінарія та біблійна програма «Джерела», які намагаються зробити реформатське богослов’я доступним для України та заохочують студентів користуватися спадщиною Реформації у своїх церквах!

 

Важливо зауважити, що у своєму пошуку «оригінальної» форми християнського вчення реформати ніколи не претендували на те, щоб бути першими християнами! Вони повністю визнавали та шанували мудрість попередніх поколінь, особливо отців церкви перших століть. Це очевидно в прийнятті реформатами ранніх віросповідань. Для того, щоб застосовувати біблійне вчення у своїй ситуації, реформатські богослови також писали нові віровизнання, такі як Бельгійське віровизнання, Гейдельберзький катехізис, а пізніше Канони Дортського Синоду та Вестмінстерські стандарти. Реформати та сучасні читачі Писання завжди стояли на плечах попередніх поколінь. Ми можемо нехтувати їх мудрістю, але ціна цього занадто велика! Гасло «Лише Писання» не означає, що ми можемо читати Писання індивідуалістично. Біблія дана громаді та церкві всіх часів та народів. В розумінні та тлумаченні Писання також існує «спільнота святих»! В цьому значенні реформатське богослов’я дає важливу поправку багатьом «вільним» євангельським церквам, яким часто не вдається зберігати здорове вчення. Сучасна церква та богослов’я мають розвивати та застосовувати спадщину минулого таким чином, щоб давати біблійні відповіді на нові питання в новий час.

 

 

3. Важливість Завіту благодаті


Реформатське богослов’я – це богослов’я завіту: воно підкреслює те, що Божі діти живуть у спілкуванні зі своїм Богом. Ми не заслужили такого спілкування, він є Божим даром. Бог створив людину за Своїм образом та подобою і дав людині місце та завдання в цьому світі. Після гріхопадіння Бог продовжив виявляти людині Свою любов та спілкуватися з нею. Але для того, щоб таке спілкування стало можливим, гріх людини має бути прощеним, її провина має бути знята, її серце має змінитися. Це було можливим лише через працю нашого Спасителя Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив нас.

Одна з основних сильних сторін реформатського богослов’я – це те, що воно показує послідовність у Божій праці з самого початку до самого кінця:

-          Бог завжди виявляє ініціативу у стосунках з людиною. Адам та Єва ховалися після гріхопадіння, але Бог шукав їх: «Де ти, Адам?». Це відбувається й сьогодні: Бог обирає нас – а не навпаки.

-          Бог дає Свої настанови (закон) про те, як Він хоче жити з нами. Але за нашою природою ми завжди намагаємось служити Богу по-своєму; ми постійно знаходимо пояснення, чому в цій ситуації ми можемо не коритися Божій волі… Але через проповідь Євангелія Бог постійно докоряє нам Своєю божественною волею. У Старому Заповіті Бог іноді карає Свій народ – не знищує їх, але повертає їх до спілкування Його Завіту. Таким же чином Він поводиться з нами!

-          Бог хоче, щоб ми жили як члени Його Завіту. Це стає очевидним у громаді: члени церкви належать один одному та несуть відповідальність один за одного.
Вони мають допомагати та підтримувати один одного залишатися близько до Господа. Іноді вони навіть мають дисциплінувати непокірного для того, щоб спасти його душу.

-          Бог у Своїй благодаті кличе не лише окремих людей, але й цілі родини жити в Його Завіті! Як приклад – життя Ноя, Авраама та Давида. Також ми бачимо це в Новому Заповіті, де хрестились не лише окремі люди, але й родини – наприклад, родина Корнилія (Дії 10), Лідія та охоронець у Филипах (Дії, 16).

-          Життя в завіті, що є даром Божим і виявляється в громаді та родині, є великим благословенням та силою в історії Реформації. Одна з чудових традицій у реформатській церкві – це щоденна молитва та читання Писання в родині. Таким чином діти хрестяться не лише через культурну традицію. Після хрещення ми несемо відповідальність виховувати їх у завіті благодаті. З Божою допомогою та дією Святого Духу ці діти, коли виростуть, будуть сповідувати свою особисту віру в Ісуса Христа .

 

Розповсюджуючи світло


Реформатські християни завжди відчувають відповідальність за цей світ. Вони знали, що у нас є завдання в цьому світі – розвивати та дбати про світ, щоб прославити Бога. Реформатські християни по всьому світу намагаються впливати Євангелієм на суспільство через участь в культурних, суспільних та політичних заходах.

 

Відомий реформатський богослов Абрахам Кайпер стверджував: „кожен дюйм у цьому світі належить Христу, Який говорить: це Моє!” Господь цього світу – Христос, а не сатана. Реформатське богослов’я відмовляється від будь-якого дуалізму або фаталізму. Христос – Господь, і ми беремо участь у Його перемозі!

Виходячи з тих самих причин, реформатська церква завжди відчувала обов’язок піклуватися про бідних та хворих, співчувати тим, хто потрапив до рук
сатани через згубні звички або інші гріхи. Ми переконані, що існує справжній вихід з наших проблем у житті з Ісусом Христом, відповідно до доброго закону Бога, нашого Творця.

Сьогодні Україна бореться з новою «свободою», отриманою після розвалу комунізму: корупція на всіх рівнях суспільства, зловживання алкоголем та наркотиками, спокуса «вільного сексу», постійне зло абортів. Реформатські християни мають відкривати очі на потреби суспільства та постійно намагатися розповсюджувати Євангеліє, словами та діями показувати любов нашого Спасителя. Якщо Христос – Цар цього світу, ми маємо розповсюджувати світло Царства по всій Україні та в цілому світі – черезблаговістя та через наше життя! (Мт. 5:16)

Йос Коллейн

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.